Чорні лелеки та навала бакланів: цікаві питання орнітологиням

Найкращою локацією для спостереження за птахами на Прикарпатті експертки називають територію Галицького національного природного парку, а саме — Бурштинське опілля. Завдяки сусідству річки Дністер, її стариць та риборозплідних ставків, там можна одночасно побачити щонайменше три-чотири червонокнижні види. Зокрема, на цих територіях гніздяться кваки, білоока чернь та нерозень.

Завдяки тимчасовій забороні мисливства, пташиний світ регіону почав активно відновлюватися. До області повернулися сірі гуси, а на Бурштинському водосховищі знову почали залишатися чубаті черні та попелюхи — птахи, популяцію яких раніше масово відстрілювали.

“Слава Богу, у нас мисливство заборонене зараз, і ми бачимо наслідки того, що в нас не стріляють… У птахів, на яких полюють, шансів врятуватися немає, бо сучасна мисливська зброя — це стовідсоткова загибель”, — зазначає одна з орнітологинь.

Жінка підкреслює позитивну тенденцію, що багато колишніх мисливців стали птахолюбами, замінивши дорогу зброю на професійну фототехніку, аби фіксувати красу природи, а не вбивати її.

Серед найрідкісніших птахів, яких вдалося зафіксувати на Прикарпатті, фахівчині виділяють косарів та чорного лебедя. Колонія косарів на Бурштинському опіллі є найзахіднішою та найпівнічнішою в Україні. Точні координати їхніх гніздувань тримають у секреті, щоб захистити птахів, проте орнітологи вже мають плани щодо закільцювання їхніх пташенят. Щодо чорного лебедя, який також потрапляв в об’єктиви на водосховищі, то це австралійський вид, який, найімовірніше, просто втік із неволі.

Окремим відкриттям для регіону стала поведінка чорного лелеки. У більшості країн Європи цей потаємний птах, що зазвичай уникає людей, поступово зникає через пересихання боліт та річок. Проте в Івано-Франківську орнітологи регулярно спостерігають за “екстремальним” чорним лелекою, який абсолютно не боїться людей, літає над відпочивальниками на висоті кількох метрів та спокійно сідає поруч на мілководді місцевих річок.