18 років на двох колесах: історія калушанина Андрія Іваськіва, який мріє об’єднати велоспільноту міста (відео+фото)

Про що мріє велосипедист-аматор та скільки часу присвячує своєму захопленню, він поділився з «Вікнами» до Всесвітнього дня велосипеда та велосипедиста.

З Андрієм Іваськівим нас звів клич у соціальних мережах, коли ми шукали героя для нового матеріалу. Професійно велоспортом хлопець не займається, але обожнює подорожі та емоції, які дарує двоколісний транспорт.

За освітою Андрій кухар-офіціант, проте зараз готує лише вдома для душі. Його фірмова страва — шашлик. Працює хлопець на релокованому підприємстві з виробництва міжкімнатних дверей.

Перші падіння та шкільні маршрути

Їздити на велосипеді Андрія у п’ятирічному віці навчив батько.

«Тато зняв додаткові колеса і сказав, що я вже дорослий. Спочатку я розбивав коліна, лікті та сильно плакав. Але за тиждень навчився на власних помилках. Нашій “дружбі” з велосипедом уже 18 років», — згадує хлопець.

Першу серйозну підліткову поїздку Андрій здійснив із друзями до лісу в мікрорайоні Підгірки. Велосипед тоді був важким та непрактичним, педалі крутилися важко, але втома не зіпсувала яскравих вражень.

У шкільні роки хлопець їздив велосипедом усюди: до друзів, на стадіон чи сусідні райони. Дистанції були невеликими — від 5 до 11 кілометрів.

«Бонусом ставали спонтанні знайомства. Катаєшся, вітаєшся, пропонуєш їхати разом. Так до компанії приєднувалися й дівчата. З деякими велодрузями спілкуюся й досі».

Зараз хобі Андрія підтримує і його дівчина, яка також любить велоподорожі. Пара вже планує спільні мандрівки: мріють поїхати на Дністер, порибалити, насолодитися краєвидами та попити кави на заправці.

Купівля «Чорниша» за 65 тисяч та перші рекорди

Взимку, змінивши роботу, Андрій здійснив мрію — купив у розстрочку новий велосипед за 65 тисяч гривень, яку вже майже успішно виплатив. Головна перевага нового байка — вага. Замість колишніх 20 кілограмів, цей важить лише 10, тож його легко підняти однією рукою. Карбонова вилка чудово гасить вібрації від ям чи гравію, тому втома майже не відчувається.

Максимальна швидкість, яку хлопець розвивав на спусках — 58 км/год, тоді він обганяв навіть фури. Щойно зійшов сніг, Андрій встановив перший рекорд — подолав 120 кілометрів до Бурштина і назад. Спочатку тіло втомлювалося, але швидко звикло до навантажень, і тепер такі відстані даються легко.