Жінка, яка пам’ятає кожен день свого життя

Як живуть люди з унікальним синдромом, який не дозволяє їм забувати спогади, про це повідомляє Голос.if.ua.

“Я пам’ятаю себе у віці одного тижня, мене загорнули в рожеву бавовняну ковдрочку”, – згадує Ребекка Шеррок.

“Я завжди знала, коли мене на руки брала мама. Я просто інстинктивно впізнавала її, вона мені подобалася більше за всіх”.

Люди зазвичай починають пам’ятати себе десь з чотирьох років. І тому розповідь Ребекки скидається більше на ностальгічні вигадки, ніж справжні спогади.

Втім, 27-річна мешканка австралійського Брисбена має особливу пам’ять. У неї діагностували гіпертимезію – неврологічний синдром, який виявляється в надзвичайній автобіографічній пам’яті.

Цей унікальний стан означає, що Шеррок може пригадати все, що вона робила будь-коли в своєму житті.

Люди з гіпертимезією можуть миттєво, без жодних зусиль пригадати, де вони були, чим займалися та як були одягнені в будь-який час свого життя.

Вони пам’ятають, що відбувалося в світі та їхньому житті з точністю фотографії чи відеозапису.

В дитинстві Шеррок вважала, що така пам’ять – у всіх, доки одного дня її батьки не покликали її подивитися телевізійний сюжет про людей з гіпертимезією.

“Це було 23 січня 2011 року, – згадує вона. – Спогади учасників вразили журналістів, вони почали вигукувати: “Це неймовірно!”. Я тоді спитала в батьків, чому їх так це дивує, хіба в цьому є щось незвичайне”.

Батьки Ребекки пояснили дівчинці, що це не є нормою і що, напевно, в неї такий самий синдром.

“На початку кожного місяця я згадую все найкраще, що сталося зі мною в цей час у минулі роки”

Після цього батьки показали дівчинку спеціалістам, які брали участь у програмі, і їхні припущення підтвердилися.

Шеррок поставили діагноз у 2013 році, хоча гіпертимезію відкрили лише на початку 2000-х. В усьому світі є лише близько 60 людей з таким відхиленням.

Чому виникає такий синдром, науковцям поки що невідомо. Дослідження розпочалися нещодавно, та й пацієнтів із таким станом – дуже мало.

Деякі дослідження, однак, показують, що в людей з гіпертимезією скронева частка головного мозку, яка бере участь в обробці спогадів, є більшою за розміром.

Дещо збільшене в цих пацієнтів й хвостате ядро – відділ мозку, який відповідає за навчання, але також може бути причиною обсесивно-компульсивного розладу.

Здатність пам’ятати все в найдрібніших деталях, звісно, вражає, але для людей з цим синдром вона є справжнім випробуванням.

Деяким з них вдається тримати свої спогади в певному порядку і під контролем.

Але інші, як-от Ребекка Шеррок (яка також страждає на аутизм), скаржаться на відчуття “захаращеності” в мозку і на головні болі та безсоння через постійне проживання спогадів.

Я запитала в батьків: “Чому їх це дивує, хіба це не нормально”

Гіпертимезія часто супроводжується психічними розладами. Шеррок, приміром, страждає на депресію та тривогу. Надзвичайна пам’ять змушує її почуватися в своєрідній емоційній машині часу.

“Коли я пригадую щось, що сталося зі мною в три роки, моя емоційна реакція на ті події така сама, як у трирічної дитини, хоча мій розум та свідомість сприймають їх з точки зору дорослої людини”, – пояснює Ребекка.

Ця розбіжність між розумовим та емоційним сприйняттям спантеличує і тривожить.

Попри це, Шеррок вчиться компенсувати негативні спогади позитивними.

“На початку кожного місяця я згадую все найкраще, що сталося зі мною в цей час у минулі роки”, – каже вона.

Переживання приємних моментів минулого допомагає легше пережити “нав’язливе втручання” поганих спогадів.

Шеррок розповідає, що пам’ятає події так, як вона їх сприймала в той момент життя, а не як історичну послідовність.

Хоча люди з синдром феноменальної пам’яті можуть пригадати, що відбувалося в світі в певний момент минулого, зазвичай їхні спогади сконцентровані на власному досвіді.

Емоції, які вони переживали в той момент, допомагають їм відтворювати події в пам’яті.

Синдром надпам’яті також дає нам безпрецедентну можливість побачити, як сприймають світ немовлята і малюки.

Шеррок розповідає свої ранні спогади: на що вона звертала увагу, як вчилася ходити.

“Пам’ятаю, як я лежала в ліжечку і роздивлялася навколо, а потім помітила підлоговий вентилятор. Він мене просто зачарував. Лише десь у півтора року мені спало на думку: а чому б не підвестися та не дослідити його трохи ближче”.

“Я вмію керувати своїми снами, і мені рідко коли сняться кошмари”

Синдром феноменальної пам’яті супроводжується й іншими незвичними явищами. Шеррок розповідає, що вміє “керувати своїми снами, й їй рідко коли сняться кошмари”.

Вона каже, що передчуває появу чогось страшного і може змінювати сюжет сновидіння.

Але в дитинстві все було інакше. Коли вона почала бачити сни, приблизно у віці півтора року, вона не відрізняла їх від реальності.

“Ось чому я плакала вночі і кликала маму, – каже вона, – але я не могла пояснити мамі, що сталося”.

Вочевидь, люди з синдромом гіпертимезії, мають здатність до усвідомлених, або керованих, сновидінь.

Зараз Шеррок бере участь у двох дослідницьких проектах, які проводять Університет Квінсленда та Каліфорнійський університет в Ірвіні.

Жінка сподівається, що результати цих досліджень допоможуть людям із хворобою Альцгеймера.

“День, коли я народилася, – це єдиний день народження, який я не пам’ятаю”

Попри те, що Шеррок абсолютно ясно пам’ятає кожну подію свого життя, все ж таки є дещо, що вона не може пригадати – своє народження.

“Це єдиний день народження, який я не пам’ятаю, – каже вона. – Я також не пам’ятаю, як я була в утробі матері і як з’явилася на світ. Але й добре, що я цього не пам’ятаю”.

Попри те, що пам’ять Шеррок іноді нагадує магнітофонну плівку, яку заїло, вона каже, що нічого не хотіла би змінити.

“Через мій аутизм я не люблю ніяких змін. Нехай всі мої думки і відчуття залишаються такими, якими вони були завжди, єдине, чого я хочу – це навчитися справлятися з ними”, – каже жінка.

“Я – та, якою я знала себе завжди… Нехай так і буде”, – підсумовує вона.