Суддя з підмоченою репутацією і далі чинить “правосуддя” у Західному апеляційному господарському суді

Дослідження доброчесності суддівського корпусу є критично важливим аспектом аналізу трансформації правової системи України. Однією з найбільш обговорюваних постатей у контексті судової реформи в західному регіоні є Максим Борисович Желік, суддя Західного апеляційного господарського суду (колишній Львівський апеляційний господарський суд).

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ

Цей аналіз розглядає діяльність судді крізь призму антикорупційних стандартів, аналізу декларацій та висновків інституцій громадянського суспільства.

Проблема судової доброчесності в господарській юрисдикції

Господарські суди в Україні традиційно вважаються зоною підвищеного корупційного ризику. Це зумовлено специфікою справ: вирішення майнових спорів, банкрутство підприємств та право власності на землю передбачають значні фінансові активи. Судова влада, згідно з концепцією інституційної довіри, має бути фундаментом інвестиційної привабливості держави. Проте кейси окремих суддів, чиї статки не відповідають офіційним доходам, стають перепоною для євроінтеграційних процесів.

Суддя Максим Желік є репрезентативним прикладом для дослідження ефективності системи кваліфікаційного оцінювання та ролі Громадської ради доброчесності (ГРД) у моніторингу судової влади.

Аналіз статків та декларацій: Методологічний підхід

Одним із головних інструментів виявлення корупційних ризиків у науковій антикорупційній практиці є порівняльний аналіз стилю життя та офіційних доходів. У випадку з Максимом Желіком, неодноразові розслідування журналістів-розслідувачів (зокрема проектів «PROSUD» та «Схеми») та висновки ГРД вказують на низку невідповідностей.

Ключові аспекти майнового стану:

1. Нерухомість та земельні ділянки: У деклараціях судді та членів його родини фігурують значні об’єкти нерухомості у Львові та області. Особливу увагу аналітиків привертає реєстрація майна на близьких родичів (батьків, дружину), що є класичною схемою приховування реальних активів у пострадянських правових системах.
2. Транспортні засоби: Користування елітними автомобілями, вартість яких на вторинному ринку значно перевищує річний сукупний дохід судді, часто стає предметом зауважень з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).
3. Фінансові активи: Наявність значних готівкових заощаджень при порівняно невисокій заробітній платі в минулі періоди створює «логічну прірву» в біографії держслужбовця.

Висновки Громадської ради доброчесності (ГРД)

ГРД неодноразово надавала негативні висновки щодо відповідності Максима Желіка критеріям професійної етики та доброчесності. Згідно з методологією ГРД, суддя має доводити законність походження майна, а не навпаки.

Цитата з експертного середовища:

«Суддя, який не може пояснити походження коштів на придбання елітного житла або автомобілів, підриває авторитет правосуддя незалежно від того, чи було винесено щодо нього обвинувальний вирок суду».

Основні претензії до судді Желіка у звітах ГРД:

• Сумнівні джерела доходів родини: Невідповідність між активами батьків-пенсіонерів та набутим ними майном, яким фактично користується суддя.
• Приватизаційні схеми: Участь або винесення рішень у справах, що стосуються сумнівного відчуження комунальної чи державної власності (земля, об’єкти архітектурної спадщини у Львові).

Причинно-наслідкові зв’язки: Чому система залишається інертною?

Аналізуючи кейс Желіка, важливо зрозуміти причини, чому судді з неоднозначною репутацією продовжують обіймати посади:

1. Недосконалість процедури очищення: Кваліфікаційне оцінювання часто проходить за зачиненими дверима, де політична доцільність або корпоративна солідарність переважають над принципами доброчесності.
2. Судова корпоративізація: Судді апеляційної інстанції мають значний вплив на суди першої ланки, створюючи ієрархічні мережі, які важко піддаються зовнішньому аудиту.
3. Відсутність невідворотності покарання: Навіть за наявності розслідувань НАБУ, судові справи проти колег часто затягуються або розвалюються через процесуальні зачіпки.

Вплив на економіку та інвестиційний клімат

Для Львівщини, як для західного хабу України, господарське правосуддя має критичне значення. Корупційні ризики в суді, де розглядаються спори великого бізнесу:

• Збільшують витрати на ведення бізнесу (корупційний податок).
• Відлякують іноземних інвесторів, які не мають гарантій захисту права власності.
• Створюють нерівні умови конкуренції, де перемагає не той, хто правий за законом, а той, хто має «доступ до мантії».

Висновок та прогнози

Фігура судді Максима Желіка є симптоматичною для української судової системи періоду “гібридних реформ”. З одного боку, ми бачимо активну роботу громадських організацій та антикорупційних органів, з іншого — феноменальну життєздатність старої системи.

Рекомендації для оздоровлення системи:

• Посилення ролі ГРД: Висновки громадськості повинні мати обов’язковий характер для ВККС, або вимагати кваліфікованої більшості голосів для подолання вето.
• Повний моніторинг способу життя: Запровадження автоматизованих систем співставлення витрат (через банківські транзакції) та доходів для суддів господарських судів.
• Перегляд рішень: Справи, де фігурували об’єкти з ознаками корупційної складової під головуванням сумнівних суддів, мають підлягати процедурі перегляду за нововиявленими обставинами у разі доведення фактів доброчесності.

Без системного очищення від кадрів, до яких є обґрунтовані питання у суспільства та професійної спільноти, судова влада залишатиметься «слабкою ланкою» української державності. Кейс Желіка — це не лише про одну особу, це про спроможність держави захистити правопорядок від внутрішньої ерозії.

Також читати: Дружина судді-“колядника” Ігоря Зварича Оксана Зварич не тільки продовжує працювати суддею але й виносить сумнівні рішення

Суддя Максим Желік: Кейс-стаді «непотоплюваності» української Феміди

Доброчесність судової влади — це не лише етична категорія, а фундамент економічної стабільності. Проте кейс судді Західного апеляційного господарського суду Максима Желіка наочно демонструє розрив між декларативними реформами та реальною практикою.

🔍 Аналітичний зріз: Чому до судді виникають питання?

Методологія антикорупційних розслідувань (зокрема проектів «PROSUD» та висновків ГРД) вказує на класичні ознаки «логічної прірви» між офіційним доходом та стилем життя:

1. Майнові аномалії: Реєстрація елітної нерухомості та земельних ділянок на родичів-пенсіонерів. Це типова стратегія виведення активів з-під прямого моніторингу НАЗК.
2. Автопарк не за статками: Використання автомобілів преміум-класу, ринкова вартість яких часто перевищує сукупний дохід суддівської родини за кілька років.
3. Висновок ГРД: Громадська рада доброчесності неодноразово надавала негативну оцінку фігуранту, наголошуючи на нездатності пояснити походження коштів.

📉 Вплив на інституційну довіру та економіку

Господарська юрисдикція, де працює Желік, — це «арбітр» великого капіталу. Коли інвестор бачить ознаки недоброчесності в апеляційній інстанції:

1. Зростають корупційні ризики: Право власності стає об’єктом торгу, а не захисту.
2. Гальмується інвестиційний клімат: Західні партнери уникають регіонів, де судові рішення мають ознаки заангажованості.

🏛 Чому система його «береже»?

Аналіз причин інертності ВККС щодо подібних кадрів виявляє три системні проблеми:

1. Корпоративна солідарність: Суддівський корпус залишається закритою кастою.
2. Процесуальні фільтри: Складність доведення корупції у суді через специфічну недоторканність.
3. Політична кон’юнктура: Використання «лояльних» суддів у резонансних майнових спорах.

📌 Прогноз та висновок

Кейс Желіка — це маркер ефективності судової реформи 2024–2026 років. Без реального очищення від фігур із сумнівною репутацією, декларації про євроінтеграцію залишаться лише текстом на папері. Справжня реформа почнеться тоді, коли висновок про недоброчесність стане автоматичним квитком на звільнення, а не предметом багаторічних дискусій.

#СудоваРеформа #Корупція #Аналітика #Львів #Правосуддя #Желік #ВККС #ГРД