Суд відмовив у позові щодо готелю «Дністер» через відсутність права ГО звертатися з такими вимогами

Івано-Франківський міський суд відмовив у задоволенні позову громадської організації «Мультимедійна лабораторія», яка вимагала зобов’язати власницю будівлі колишнього готелю «Дністер» повернути пам’ятку до попереднього вигляду та скасувати право власності на реконструйований об’єкт.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Бліц-Інфо.

Повний текст рішення суддя Богдан Атаманюк підписав 7 травня.

Громадська організація заявляла, що під виглядом реставрації фактично відбулася незаконна перебудова пам’ятки архітектури місцевого значення — колишнього готелю «Австрія», відомого також як «Варшава» та «Дністер». Серед основних претензій були засклення колонади, добудова мансардного поверху, зміна вигляду годинникової вежі, заміна вікон та зміна фасаду будівлі.

Позивач просив суд зобов’язати власницю розісклити міжколонний простір першого поверху, демонтувати добудований поверх та повернути вежу до вигляду, зафіксованого у технічному паспорті 2004 року. Також громадська організація вимагала скасувати державну реєстрацію права власності.

У рішенні суд окремо наголосив, що головною причиною відмови стала відсутність у громадської організації права звертатися з таким позовом. Суд послався на статтю 376 Цивільного кодексу України та зазначив, що вимагати перебудови або знесення самочинного будівництва можуть лише відповідні органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

Суд визнав, що статут «Мультимедійної лабораторії» передбачає діяльність у сфері охорони культурної спадщини та представництво інтересів громадян, а також врахував колективне звернення мешканців Івано-Франківська. Однак наголосив, що цього недостатньо, оскільки закон прямо не надає громадським організаціям права подавати позови про самочинне будівництво.

У рішенні зазначено, що «можливість звернення до суду з позовами невизначеного кола осіб могла б блокувати будь-які законні процеси та діяльність», а тому законодавство визначає чітке коло суб’єктів, які можуть ініціювати такі справи.

Суд також звернув увагу, що Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОВА, яке є стороною охоронного договору щодо пам’ятки, не заявило про порушення цього договору власницею будівлі та просило відмовити у позові. Представники управління пояснили, що реконструкція проводилась з урахуванням аварійного стану пам’ятки та необхідності її збереження.

Окремо суд нагадав, що у 2018 році Державна архітектурно-будівельна інспекція видала дозвіл на виконання будівельних робіт, а у 2020 році — сертифікат готовності об’єкта до експлуатації. Суд підкреслив, що ці документи залишаються чинними з правової точки зору, а їх скасування в адміністративному порядку не спричинило юридичних наслідків, оскільки дозвіл і сертифікат уже «вичерпали свою дію».

При цьому суд окремо наголосив, що ДАБІ не була залучена до справи як учасник процесу, тому суд не може оцінювати законність дій цього органу чи перевіряти правомірність виданих ним документів.

У матеріалах справи були представлені взаємовиключні експертні висновки. Експерти, залучені громадською організацією, заявляли, що проведені роботи є реконструкцією, а не реставрацією, та що будівля втратила автентичний архітектурний стиль. Натомість експерти сторони відповідача стверджували, що роботи належать саме до реставрації, а фасад не зазнав суттєвих змін.

Суд зазначив, що жоден із висновків не дає прямої відповіді на ключове питання — чи мало місце істотне відхилення від проєкту або істотне порушення будівельних норм, необхідне для визнання будівництва самочинним. Через суперечливість експертиз та відсутність клопотань про призначення судової експертизи суд не надав переваги жодному з висновків.

Також суд визнав недопустимими доказами приписи міського департаменту архітектури про усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини, оскільки вони були раніше скасовані адміністративними судами через відсутність у відповідного органу належних повноважень.

Водночас у рішенні згадується акт візуального обстеження Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 24 жовтня 2025 року, у якому зафіксовано добудову мансардного поверху, заміну автентичної покрівлі, зміну колонади та втрату автентичної годинникової вежі. У документі також зазначалося, що Міністерство не надавало погоджень на відповідну проєктну документацію. Однак суд дійшов висновку, що цих доказів недостатньо для задоволення позову з огляду на процесуальні обмеження та відсутність належного позивача.

У підсумку суд визнав, що право власності на реконструйований об’єкт було набуте у встановленому законом порядку, а підстав для його скасування не встановлено. У задоволенні позову відмовлено повністю.