Від болю поранень — до підтримки, руху і сили: як в Івано-Франківську працює центр реабілітації військових

Так, власними силами і без жодної копійки з бюджету в Івано-Франківську військовослужбовці 50-го полку Нацгвардії створили власний реабілітаційний центр. Історія не банальна, адже в Україні це перший подібний досвід серед нацгвардійців. Ініціативу проявили самі бійці, а командирам залишилося лише її підтримати.

Центр звели методом народної будови, вже перерізали стрічку та почали приймати перших відвідувачів.

Два роки тому військовослужбовець Олег отримав важку контузію, що призвела до заїкання, втрати сну та психологічних розладів. Він каже, що повернутися до нормального життя йому допомогли психологи та спорт. Тож на власному досвіді добре розуміє цінність професійної реабілітації.

«Я вже нормально можу спати, нормально спілкуватися з людьми, тому що я був дуже закритий».

Сьогодні Олег знову на службі. Дізнавшись, що у рідному полку запрацював реабілітаційний центр, одразу вирішив його відвідати.

«Людина повинна сама відчути, що їй потрібна допомога. Коли людина закривається, починають неправильно лізти в голову різні думки.

Вони починають чи запивати, алкоголем зловживати, чи наркотиками. Коли є такі реабілітаційні центри, то у хлопців є вибір і є можливість зайнятися собою».

Реабілітаційний центр повністю збудували власними силами військові та ветерани 50-го полку Нацгвардії. Вони звернулися до знайомих меценатів, проводили благодійні аукціони, збирали кошти та матеріали. Згодом, у вільний від служби час, збиралися на толоки — розчищали майданчик, зводили стіни, проводили ремонт, подбали про естетику та доступність простору.

«Кнопки виклику є в туалеті — на випадок падіння, не дай Бог, нашого ветерана. Так само і в нашому адаптивному душі», — зазначає військовослужбовець Руслан Павлов.

У центрі передбачено масаж, мануальну терапію, кінезіо- та фізіотерапію, терапевтичний фітнес, адаптивний спорт та роботу з психологом — усе необхідне для комплексного відновлення.

«На власному досвіді розумію, що хлопці після поранень залишаються самі, на жаль. Дуже мало хто має власну ініціативу і ходить кудись на реабілітацію. І ці всі осередки розкидані в різних місцях.

Ми вирішили зробити щось для своїх, для ветеранів. Ми будемо робити акцент на тому, що залучає військового. Якщо йому подобається спортивний напрямок — наприклад, футбол — ми можемо підлаштувати терапевтичні вправи під цей вид. Тренуватися з м’ячем, наприклад».

Після поранення та ампутації кінцівки Юрій повернутися в стрій не зміг, але, каже, його досі тягне до побратимів. Новий центр став для нього місцем не лише фізичної, а й моральної підтримки.

Юрій розповідає, що під час служби вони були поруч у всьому:

«Тоді всі разом служили, разом проходили службу. Це реабілітація моральна — це друзі спілкуються. Кожен пояснює свої проблеми, які має вдома чи в сім’ї. Ми один одного підтримуємо. Це дуже важливо».

Командування Нацгвардії заради розвитку центру пішло на безпрецедентний крок — розширило штат полку, щоб фахівці могли працювати офіційно.

Військові планують і подальший розвиток — облаштувати басейн, встановити мультимедійний проєктор, запрошувати нових спеціалістів, організовувати заняття з арттерапії, зокрема ліпленням з глини.

Хоча центр створювали передусім для військових 50-го полку, двері тутешнього простору будуть відкриті для всіх військових та ветеранів бойових підрозділів, а також для цивільних людей з інвалідністю, наголошують нацгвардійці.