У Бовшеві відкрили меморіальну дошку Да Вінчі (фото)
Дмитро Коцюбайло – хлопець з Бовшева Івано-Франківської області, який після Майдану у 18 років пішов добровольцем на фронт і без спеціальної військової освіти доріс до комбата.
Дмитро Коцюбайло народився в 1995 році у прикарпатському селі Задністрянське у багатодітній родині. У мами їх було шестеро – два брати і чотири сестри. Прадід Дмитра воював у складі Української Повстанської Армії, пишуть Версії.
Після закінчення школи у Бовшеві навчався в Івано-Франківському художньому ліцеї.
На фронт Дмитро Коцюбайло вирушив добровольцем у 2014 році, коли йому було 18 років. Тоді взяв собі позивний «Да Вінчі».
Воював в Пісках в 2014-му, там отримав осколкове поранення, через що не потрапив в Донецький аеропорт.
Після реабілітації повернувся на фронт. Своїми руками хлопці збудували базу ДУК ПС в Авдіївці. Там у воїнів жив справжній вовк. Вовки у людському тілі, так казали про їхній підрозділ.
17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти ДУК ПС, яку назвали – «Вовки Да Вінчі».
У 2016 році призначений командиром 1-ої окремої штурмової роти “Вовки Да Вінчі”.
Дмитро Коцюбайло – перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України прижиттєво.
Минулого літа 27-річний Да Вінчі став військовослужбовцем Збройних сил України і отримав звання «молодший лейтенант».
Повномасштабне російське вторгнення Коцюбайло і його добровольчий підрозділ зустріли на Донбасі. У середині лютого рота Да Вінчі воювала поблизу Щастя.
Пізніше його підрозділ перемістився на Криворізький напрямок, потім на Харківщину і після цього на Луганщину і Донеччину. Він брав активну участь у деокупації Харківської області.
Свій останній бій легендарний «Да Вінчі» прийняв 7 березня під Бахмутом.
10 березня Дмитра Коцюбайла поховали у Києві.
