Чи дійсно ми використовуємо лише 10% свого мозку

Ідея, що ми не використовуємо весь потенціал свого мозку, є досить привабливою. Адже якби ми навчились залучати незадіяні його частини, ми би стали розумнішими та більш творчими, про це повідомляє Голос.if.ua.

Мало яка інша галузь нашого життя оточена такою кількістю міфів, як наше тіло та здоров’я. А справжнім лідером дивних уявлень та повір’їв є наш мозок.

Одним із моїх улюблених міфів є ідея про те, що ми використовуємо лише 10% його можливостей.

Нас це, звісно, тішить і надихає, адже варто лише напружитися трохи більше, й ми могли би досягти нових висот.

Уявіть лише, чого могло би домогтися людство, якби використовувало й решту 90% свого інтелектуального потенціалу.

А втім, спробуємо розібратися.

По-перше, важливо з’ясувати, про 10% чого іде мова? Якщо мають на увазі 10% ділянок мозку, це спростувати найпростіше.

Нейробіологи поміщають людей у МРТ-сканер та стежать за мозковою активністю, поки людина щось обмірковує.

МРТ-скани головного мозку свідчать, що ми використовуємо велику його частину

Коли ми просто стискаємо та розтискаємо кулаки або вимовляємо кілька слів, у нашому мозку задіяно набагато більше його десятої частини.

Навіть коли ви вважаєте, що нічого не робите, ваш мозок активно працює: контролює функції дихання та серцебиття або перебирає пункти у вашому списку справ.

Можливо, цифра 10% стосується кількості клітин у мозку. Але й це – не так. Коли будь-які нервові клітини залишаються незадіяними, вони або вироджуються і вмирають, або їх колонізують сусідні ділянки мозку.

Наш організм сам не дозволяє нейронам байдикувати. Вони надто цінні для цього. Насправді, наш мозок потребує великої частини ресурсів організму.

Для забезпечення своєї життєдіяльності мозок споживає 20% кисню, який ми вдихаємо, як зазначає когнітивний нейробіолог Серхіо Делла Сала.

Звісно, природа іноді вигадує досить екстравагантні конструкції, але важко уявити, що еволюція створила би мозок у десять разів більший за той, що нам потрібно.

Насамперед, якщо згадати, як дорого нам обходиться цей орган, адже його великі розміри нерідко спричинюють ускладнення під час пологів.

Усі ці аргументи, однак, не видаються достатньо переконливими навіть для деяких фахівців галузі.

Мозок обходиться нашому організму надто дорого, аби 90% його клітин лишалися невикористаними

Як розповідає нейробіолог з Університетського коледжу Лондона Софі Скотт, викладач курсу першої допомоги, який вона відвідувала, якось заявив, що травми голови не є надто серйозними саме через теорію про 10%.

Він серйозно помилявся не тільки про 10%, але й щодо наслідків мозкових травм. Навіть невелике пошкодження головного мозку може мати величезний вплив на можливості людини.

Викладач, вочевидь, не очікував побачити на своєму курсі професора нейробіології, але пані Скотт довелося його виправити.

Пожива для роздумів

Виникає тоді питання, чому ідея, що не має ані біологічного, ані фізіологічного підґрунтя є такою поширеною?

Можливо, вона походить з роботи американського психолога і філософа Вільяма Джеймса, який написав у 1908 році в есеї “Енергії людей”, що ми “використовуємо лише малу частину наших розумових та фізичних можливостей”.

Учений вірив, що люди зможуть далі розвинути свої здібності, але він нічого не казав про обсяг мозку чи кількість клітин, а про певний відсоток й поготів.

Горезвісні 10%, здається, вперше згадуються в 1936 році в передмові до книжки Дейла Карнегі “Як завойовувати друзів і впливати на людей”, яка набула страшенної популярності.

Дехто навіть приписує авторство цієї ідеї Альберту Ейнштейну. Проте ані професор Делла Сала, ані дослідники архівів Ейнштейна, не виявили жодної цитати про це в його працях.

Утім, існують два феномени, які вочевидь підживлюють міф про 10%. Дев’ять десятих клітин нашого мозку – це так звані “гліальні” клітини.

Вони не беруть пряму участь у проведенні нервових імпульсів, але виконують допоміжну роль. Вони живлять та підтримують 10% мозкових клітин, нейронів, з яких складається сіра речовина – двигун мислення.

Можливо, ця цифра й збиває з пантелику, змушуючи людей вважати, що всю важку розумову працю виконує лише десята частина нашого мозку, і що ми могли би активізувати й решту клітин.

Це, звісно ж, неможливо, адже біла речовина – це геть інший вид клітин, і перетворитися в нейрони вони не можуть.

Можливості мозку нам до кінця не відомі, але “вільних” нейронів або ділянок у ньому точно немає.

Крім того, існує невелика група пацієнтів, у яких під час МРТ-сканування мозку виявили дещо надзвичайне.

1980 року британський педіатр Джон Лорбер описав у журналі Science випадок одного пацієнта з гідроцефалією. У його головному мозку майже не було сірої речовини, але він все одно функціонував.

Це, звісно, не означає, що решта з нас зможе також використовувати інші клітини нашого мозку. Вочевидь, у таких пацієнтів організм зміг пристосуватися до надзвичайних обставин.

Певна річ, тренування мозку розширює його можливості. Останні дослідження в галузі нейропластичності показують, що наш мозок дійсно здатний змінюватись під впливом досвіду або зовнішніх обставин.

Але це не означає, що нам вдається задіяти зовсім іншу ділянку мозку. Ми лише створюємо нові зв’язки між нейронами або втрачаємо старі, які нам більше не потрібні.

А втім, найцікавіше в міфі про 10% є те, якими розчарованими почуваються люди, коли дізнаються, що це – неправда.

Вочевидь, це – магія цифри 10, адже вона така низька, що здається, за нею маячить нескінченний потенціал. І він дійсно є.

Ми цілком здатні розширювати свої інтелектуальні здібності, але аж ніяк не за рахунок пошуку “вільних” ділянок мозку.