Воює на передовій: Як 19-річна мешканка Верховинщини пішла доброволицею на війну (відео+фото)

Відео-новини, Новини, Політика, Суспільство

Українські жінки не тільки найкрасивіші у світі, але й найсильніші та найсміливіші! І доказом цьому є наступна історія про дівчину із Верховинщини – юну захисницю – Оксану Рубаняк.

Про це інформує щоденна онлайн – газета  Голос ІФ з посиланням на  Версії ІФ.

Дев’ятнадцятирічну студентку, яка вже кілька місяців пліч-о- пліч із чоловіками боронить країну від ворога.

На фронт вона пішла доброволицею, не сказавши навіть батькам. Серед бійців кулеметного взводу – вона єдина дівчина. Але її силі волі та сталевому характеру – можуть позаздрити багато чоловіків. Адже вона зараз служить на так званому «нулі» – в самому пеклі. Про нашу українську Ксену-воїна – далі.

Викладачі Івано-Франківського коледжу пакують чергову допомогу на фронт. Коробки зі смаколиками та речами першої необхідності відправлять бійцям кулеметного взводу сімдесят другої механізованої бригади. Вона для них особлива, кажуть працівників закладу. Адже в ній служить їхня студентка.

«Це підрозділ Івано-Франківська, вони вже рідні нам стали завдяки Оксанці», – відзначає Наталія Гой, викладачка Івано-Франківського фахового коледжу.

Так ніжно, по-батьківськи дівчину в коледжі називають всі працівники. Оксані лише 19. Вона навчалася на четвертому курсі. Мала стати вчителькою початкових класів. Та в перші ж дні війни – пішла в тероборону, а далі – на передову. Викладачі кажуть: для них її рішення не стало несподіванкою.

«Я не була подивована тому, що я знаю цю дитину. Але коли вона сказала, ура, мене прийняли, ЗСУ підписало зі мною контракт, тоді я заплакала», – зазнається Тетяна Полякова, заступниця директора Івано-Франківського фахового коледжу.

Оксана вже більше двох місяців на передовій…. Вона кулеметниця. Через активні бойові дії – зв’язатися з нею було не просто. Жерналісти кілька днів чекали, аби записати інтерв’ю, яке постійно переривали вибухи.

«Рішення я прийняла одразу, наштовхнуло…», – вибухи переривають розповідь Оксани, військовослужбовиці ЗСУ.

Служити в ЗСУ Оксана хотіла ще задовго до вторгнення росіян. Її рідний дядько на фронті із 2014-го, був в Іловайському котлі та у полоні. А торік вона вступила на військову кафедру одного із вишів. Й набуті навички – зараз неабияк їй знадобилися.

«Я не можу змиритися із тією думкою, що я сидітиму в тилу, а тут гинутимуть люди. Я не можу допустити думку, що я не житиму в Україні, а кудись переїду», – переконує Оксана, військовослужбовиця ЗСУ

«Вона відразу сказала, я себе бачу тільки там на сході. Моя місія там захищати спокійний сон моїх батьків. Я не пущу ворога на нашу з вами рідну землю», – розповідає Наталія Василівна Гой, куратор студентської групи.

Про те, що Оксана підписала контракт із ЗСУ і пішла на фронт – знали лише викладачі. Сказати батькам дівчина довго не наважувалася.

«На другий місяць мого перебування тут. До останнього я не казала батькам. Не хотіла їх засмучувати. Про це вони дізналися із Інтернету, з Фейсбуку. Знайомі почали їм розказувати, де я є. Тоді постало логічне запитання і вони прийняли моє рішення – спокійно», – продовжує Оксана, військовослужбовиця ЗСУ.

У кулеметному взводі – Оксана єдина дівчина. Каже: на початках багато хто дивувався її рішенню. Але зараз – побратими ставляться до неї, як до рівної.

«Звісно відчуваю, що з їхнього боку йде більша підтримка, вони розуміють, що мені важче. Я їм за це дуже вдячна. Перебуваючи на сході, ти повністю переосмислюєш своє життя, аналізуєш ті моменти, які були в минулому. Розумієш цінність життя», – каже Оксана, військовослужбовиця ЗСУ.

«Це боєць, який має стальний характер, який знає свою роботу і на рівні з усіма чоловіками виконує свої обов’язки. Стоїть на позиціях, фігачить уршу, вчора, на жаль, Оксана вивезла двох двохсотих, проводила евакуацію», – відзначає Назарій, командир кулеметного взводу.

Втрачати побратимів – це найважче на фронті, каже захисниця. І до цього звикнути не можна.

«Панує жорстока лють, жорстока ненависть до окупантів. За те що вони посягають на нашу землю і відбирають найдорожче. Це людей, які стали тобі за цей час рідними. Це вже не твої побратими, це твої вже рідні брати», – каже Оксана, військовослужбовиця ЗСУ.

Війна не стала на заваді навчанню, каже дівчина. Вчилася в окопах в перерві між боями і навіть захистила диплом.

«Чекаємо її, щоб ми вже нарешті вручили їй і ось медаль за другий курс. Золоту медаль, адже вона закінчила на відмінно. І диплом з відзнакою у нашої Оксанки», – відзначає Тетяна Вікторівна Полякова, заступник директора з навчально-виховної роботи Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Після перемоги Оксана планує продовжити навчання в університеті. А ще мріє написати книгу про події на фронті. Два роки тому Оксана вже видала збірку власних поезій. І ті, хто їх читав, кажуть, чимало віршів виявилися пророчими.

«Оксанка дуже глибоко аналізувала ситуацію в нашій державі. Вона надзвичайно близько до серця сприймала ту ситуацію, яка у нас була з приводу АТО. Напевно це все ж таки виховання наших дітей у такому патріотичному дусі. Це наша гуцулочка. Уроджениця Верховини», – коментує Наталія Гой, викладачка Івано-Франківського фахового коледжу.

А ще на Верховинщині всі трохи мольфари, жартує викладачка. Їм боротися допомагають навіть сили природи.

«Для всіх хочу побажати терпіння віри у перемогу, так вона трішки затягнулася. Не така швидка, якою ми б хотіли її бачити. Але вона неодмінно буде. Для того ми і тут. Не опускайте руки, перемога близько. Слава Україні!», – переконує Оксана, військовослужбовиця ЗСУ.

Не забудьте підписатися на наш YouTube канал Голос ІФ, дізнавайтеся актуальні новини м.Івано-Франківська та області першими!
Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636.

 

Ми у соціальних мережах. Підписуйтесь в групи Facebok: Голос.if.ua, Голос Прикарпаття, Голос Івано-Франківська, Новини Івано-Франківська та Туристичні Карпати. Дізнавайтесь новини м. Івано-Франківська та області першими.