Працювати разом, щоб зберегти незалежність України!

Здобуття незалежності Україною у 1991 році тривалий час сприймалося через призму безкровного політологічного транзиту. Однак повномасштабна агресія російської федерації підтвердила класичну концепцію державного будівництва, викладену соціологом Чарльзом Тіллі: «війна створює державу, а держава створює війну».

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ.

Сучасний етап російсько-української війни є не просто територіальним конфліктом, а екзистенційним протистоянням, де ціною є збереження української нації та суб’єктності її держави.

Ключовий виклик для України полягає в тому, що після завершення гарячої фази бойових дій загроза з боку РФ не зникне. Вона лише трансформується у формах гібридної війни — через економічний тиск, інформаційно-психологічні операції (ІПСО) та системну дестабілізацію зсередини. У цьому контексті найвразливішими точками стають соціальна згуртованість, ветеранська політика та спроможність органів місцевого самоврядування ефективно комунікувати з суспільством.

З погляду міжнародних відносин та військово-політичного аналізу, росія застосовує проти України стратегію виснаження (Strategy of Attrition). Науковець Френк Гоффман, описуючи гібридні загрози, зазначає, що агресор поєднує звичайні військові засоби з підривною діяльністю, орієнтованою на внутрішні лінії розколу противника.

Навіть за умови зниження інтенсивності бойових дій, фашистська росія продовжить деструктивний вплив. Основною ціллю її інформаційно-психологічних дій стане спроба підірвати довіру до інститутів влади та спровокувати внутрішні соціальні вибухи.
Тривале існування в умовах олігархічно-кланової моделі управління створило системні дефекти в державному апараті, серед яких — низький рівень інклюзивності при прийнятті рішень та бюрократична інертність. Війна додала до цих проблем нові соціально-демографічні виклики. За відсутності системного підходу ці чинники стають сприятливим ґрунтом для локальних протистоянь.

Івано-Франківська область та інші тилові регіони відіграють роль стратегічного тилу, де формується соціально-економічна база для підтримки фронту. Однак саме тут виникають тертя на рівні міжособистісної та інституційної комунікації.
Конфлікт у Снятинській громаді між керуючою виконавчого комітету Оксаною Самілою та фахівцем із супроводу ветеранів Русланом Кнігніцьким (ветераном війни, УБД) демонструє глибшу проблему — дисбаланс між існуючою системою управління та новими запитами суспільства.

Аналіз подібних ситуацій свідчить про відсутність дієвих алгоритмів медіації на рівні громад перетворює побутові та робочі розбіжності на публічні конфлікти. У масштабах країни такі локальні кризи можуть накопичуватися, створюючи загрозу для загальнонаціональної єдності.

Збереження незалежності України вимагає переходу від короткострокового антикризового управління до довгострокового стратегічного планування стійкості на всіх ланках державного управління, місцевого самоврядування, громад та об’єднань громадян у тому числі і ветеранських.

З метою розв’язання наявного протистояння та демонстрації прикладу успішної медіації й інтеграції ветеранської спільноти в даному конфлікті спробує розібратися та примирити сторони наша редакція.
Далі буде…

Ростислав Гудзінський
(кореспондент, учасник бойових дій)