«Замість лікарні — до ТЦК»: в Івано-Франківську розслідують заяву про побиття чоловіка під час мобілізації

Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініціював розслідування інциденту в Івано-Франківську, де чоловік заявив про застосування до нього фізичної сили під час мобілізаційних заходів.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посланням на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінеця.

«Скільки ще кісток має бути зламано, щоб постраждалому нарешті викликали «швидку», а не везли до ТЦК? Втрата свідомості? Ще тяжчі каліцтва? Саме такі запитання виникають після історії з Івано-Франківщини — але ця історія значно ширша, ніж окремий інцидент.

Чоловік звернувся до мене, заявивши, що під час мобілізаційних заходів до нього було застосовано фізичну силу. За його словами, двоє працівників поліції біля під’їзду будинку, не представившись і не пояснивши причин своїх дій, застосували до нього силу. Результат — два переломи: закритий перелом правої ноги та лівої руки», — повідомив Лубінець.

Зі слів Лубінця, що найбільше вражає інше, що попри очевидні травми та прохання викликати швидку допомогу, чоловіка повезли до одного із ТЦК та СП Івано-Франківська.

Як вказує Лубінець, через травми чоловік не міг самостійно пересуватися, випав з автомобіля та близько 15 хвилин лежав на бруківці. Замість допомоги він, за його словами, почув звинувачення у «симуляції». Його заява спочатку навіть не була внесена до ЄРДР.

«Лише після втручання Офісу Омбудсмана вдалося зрушити справу з місця. За ініціативою Представника у місцях несвободи було направлено повідомлення про кримінальне правопорушення, і прокуратура відкрила провадження за ч. 2 ст. 365 КК України.

Водночас цей випадок — не лише про дії окремих працівників. Це наслідок значно глибшої проблеми. Практика так званої «бусифікації», яка набула системного та жорсткого характеру за попереднього керівництва Міністерства оборони, фактично легалізувала насильницькі методи у мобілізаційних процесах.

Коли свавілля, застосування сили, ігнорування базових прав людини та відсутність належного розслідування дій представників ТЦК залишаються безкарними, ці практики починають масштабуватися. Їх переймають інші інституції та силові органи, сприймаючи це як допустиму норму поведінки», — наголосив Лубінець.

Саме тому Дмитро Лубінець вважає, що мова має йти не про перекладання відповідальності на окремих виконавців, а про демонтаж самої порочної практики.

«Без системної реакції держава ризикує отримати ефект доміно, коли насильство стає інструментом «ефективності». Це потрібно негайно припиняти.

Не лише розслідувати окремі випадки, а й дати принципову оцінку тим рішенням і підходам, які запустили цей механізм і дозволили йому укорінитися.

Винні у формуванні та масштабуванні цієї системи мають бути встановлені й покарані. Інакше подібні історії повторюватимуться, підриваючи довіру до держави та дискредитуючи саму ідею мобілізації», — додав Дмитро Лубінець.