Мер Франківська провів традиційний прийом громадян

Міський голова Руслан Марцінків щомісяця зустрічається з мешканцями. Франківці приходять до голови зі своїми питаннями, проблемами, пропозиціями та нерідко — із суперечками.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Ратушу.

Різні питання: господарські, комунальні, особисті, медичні. Також звертаються сім’ї військових, адже їм особливо потрібна підтримка міста.

З початком повномасштабного вторгнення син Любові Томкович — Андрій — повернувся з Італії і пішов захищати Україну від ворога. У липні 2023 року перестав виходити на зв’язок, і відтоді жінка живе в тривожному очікуванні. Пані Любов звернулася до голови, щоб відшукати сина.

«Вчора було три роки. Дала я їм дані, що, як, де шукати. В Андрія є вже як учасника бойових дій всі витяги, що потрібні. Всі документи. Чекаємо, може, щось, якась новина буде. Бачите, в полоні немає у списку, ні серед мертвих, ні серед живих. Ні там, ні там. Казав голова, що поцікавиться, пошукає. Передзвонять і потім мені скажуть», — сподівається Любов Томкович.

Рідні загиблих військових не мають залишатися наодинці зі своїми проблемами. Адже їхні найдорожчі загинули в боротьбі за мирне майбутнє України. І місто старається всіляко допомагати таким сім’ям.

Зокрема, діє програма заміни вікон у під’їздах, де живуть члени сімей загиблих або зниклих безвісти Героїв. Світлана Хоміцька — мати загиблого захисника Степана Хоміцького — вже подалася на цю програму і прийшла, щоб пришвидшити цей процес. Руслан Марцінків пообіцяв сприяти.

«Я минулого року оформила документи і написала заяву, так як мій син загинув. Є така програма учасникам АТО — на сходовій міняти вікна. От я з цим питанням звернулася і здала документи, і до цього часу ніхто нічого не робить. Що будуть, але коли — невідомо. Казали, що ми оформлені в третьому протоколі, тільки виконується перший протокол», — розповідає Світлана Хоміцька.

Юрій Лавріненко — учасник бойових дій, ветеран з інвалідністю внаслідок війни. Коли повернувся з фронту, вирішив заснувати свою справу — кав’ярню на колесах. Написав грант, отримав відповідний дозвіл на роботу, але поки налаштовував усі процеси, дозвіл довелося поновлювати, бо він видається терміном на три місяці. Звернувся до голови, аби подовжити дозвіл і далі працювати без перешкод.

«Пройшлося мені йти до мера на зустріч, на прийом і з’ясовувати всі питання. Дякую меру, що він все погодив і що він так відноситься до учасників бойових дій, до інвалідів війни. Дякую, можу тільки подякувати. Питання вирішилося позитивно. Дай Бог, все буде добре. Головне, щоб війна закінчилась, щоб люди не гинули», — розповідає ветеран Юрій Лавріненко.

На жаль, є багато питань, які неможливо вирішити швидко і на місці, але від них залежить життя людей. Іванна Вінтоняк має тяжку недугу — спінальну м’язову атрофію 2-го типу. Жінці потрібні дороговартісні ліки, щоб хвороба не прогресувала.

«Будучи пацієнткою зі СМА, потребую постійної терапії препаратом “Рисдиплам”. Тільки цей препарат можна приймати в домашніх умовах. І, відповідно, ціна його дуже-дуже висока, бо він є єдиним на ринку в такому сегменті. І наприкінці 2024 року я звернулася до Руслана Романовича з питанням забезпечення пацієнтів препаратом за кошти місцевого бюджету. І за цей час ми пройшли такий трохи нелегкий процес і етап, але дуже сподіваюся, що саме зараз питання вже трохи зрушилося з місця. Наразі мова йшла про 1 мільйон гривень для пацієнтів зі СМА. Як швидко буде закуплений препарат, я поки не знаю, але мер пообіцяв, що найближчим часом це питання буде вирішено», — розповідає Іванна Вінтоняк.

Одному пацієнту потрібно 30–31 флакон на рік, а один флакон коштує 250 тисяч гривень. Це мільйонні суми, які органи місцевого самоврядування та міський бюджет просто не можуть забезпечити, — пояснює начальниця Управління охорони здоров’я Алла Вацеба.