«Росіяни стояли за метр від мене з автоматами»: історія студентки КНУВС, яка пережила окупацію

Дар’я Базовод, уродженка Херсонщини, після повномасштабного вторгнення росії була змушена разом із сім’єю покинути рідний дім і переїхати до Хмельницької області.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ.

Своєю історією студентка поділилася із журналісткою Фіртки.

Нині Дар’я Базовод навчається в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника в Івано-Франківську.

За її словами, перший серйозний удар по їхньому будинку стався вже тоді, коли родина перебувала в безпеці.

«У дах прилетіло десь через рік після нашого від’їзду. За кілька днів до того мені снилася ця ситуація. Потім побачила фото — усе було так, як у сні. А в кінці травня снаряд спалив будинок повністю», — розповідає Дар’я Базовод.

Під час окупації дівчині довелося особисто зіткнутися з російськими військовими. Перший обшук стався навесні.

«Я почула важку техніку, вийшла надвір і побачила, що до нас з усіх сторін їдуть БТРи. З машин вийшли близько десяти військових. Я застигла біля воріт, але страху вже не було — в окупації ми думали про найгірше.

Вони шукали зброю, перевіряли двір і будинок, переглядали документи. Один довго розглядав мій паспорт і сказав, що таких не бачив», — пригадує студентка.

За її словами, життя під окупацією фактично зупинилося: не працювали школа, український зв’язок, не було доступу до інтернету.

«Ми бачили лише російські канали. Потім нам видали дивні сім-карти, які точно прослуховувалися.

Це був єдиний спосіб передати родичам, що ми живі. Я писала друзям у сусіднє село з маминого телефону, бо в свій вставляти цю картку не хотіла», — розповідає студентка.

Попри ризики, родина продовжувала підтримувати зв’язок із близькими.

«У кожному повідомленні ми писали про ситуацію й обов’язково ставили український прапор та “Слава Україні”. Якби при обшуку знайшли цей телефон — я б цього вже не розповідала. Ми навчилися дуже добре ховати техніку», — додає Дар’я Базовод.

Сьогодні студентка намагається повернутися до навчання і буденного життя, хоча досвід окупації, каже, залишиться з нею назавжди.