Галицька трансверсальна залізниця як символ європейськості Східної Галичини (фото)

Галицька трансверсальна залізна дорога — це державна 768-кілометрова залізниця Австро-Угорської імперії. Будівництво окремих ділянок магістралі розпочалося ще у 1871 році.

Про це  інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Versii.if.ua

Важливими залізничними станціями були Хирів, Самбір, Дрогобич, Стрий, Калуш, Станиславів, Хриплин, Тисмениця, Нижнів, Бучач, Чортків і Гусятин. Австрійці скорочено називали її Ostbahn — з німецької «шлях на схід». Місцеві ж люди називали її просто «штрика».

Австро-угорський уряд давно виношував ідею будівництва залізниці через усю Галичину, яка мала сполучити околиці Кракова з російським кордоном у районі Гусятина на Тернопільщині. Окрім економічного значення, залізниця мала й військово-стратегічне, адже призначалася для швидкого перекидання військ у разі війни до західного кордону імперії, звідки очікувався удар противника, що згодом і сталося.

Як зазначають дослідники Антон Лягушкін і Дмитро Янківський, будівництво всіх ділянок магістралі розпочалося майже одночасно і завершилося у 1884 році. На той час частина Північної Італії входила до складу імперії Габсбургів. Саме з тих регіонів прибували будівельники, інженери та залізничники. Італійці мали великий досвід у зведенні доріг і тунелів у гористій, складній місцевості, де переважали серпантини та перепади висот. Частина цих фахівців залишалася жити на Прикарпатті. Наприклад, поширене у селі Нижнів прізвище Вінтонів, ймовірно, походить від чоловічого італійського імені Антоніо, з часом видозміненого на місцевий манер.

Східною гілкою Галицької залізниці була магістраль європейського стандарту — «Стефенсонівська» — Станиславів–Гусятин протяжністю 144 км.

Найбільшою інженерною спорудою цієї залізниці став міст через Дністер у селі Нижнів. Австрійські та італійські інженери визнавали, що після Карпат це було друге за складністю будівництво. Пагорби, серпантини, перепади рельєфу ускладнювалися періодичними повенями Дністра та його приток, що значно ускладнювало і здорожувало роботи. Через два роки після відкриття залізничний міст обвалився внаслідок чергової повені, тому його довелося відновлювати та укріплювати.

Проєктування та прокладання траси розпочалося у 1871 році. Цікаво, що залізничники рухалися від Тернополя у напрямку Станиславова. Безпосередньо будівництво гілки Станиславів–Гусятин австрійці розпочали у 1882 році — ретельно, ощадливо, але в інтенсивному темпі. Роботами керували Юліус Лот і Станіслав Рибіцький. Основний тягар важких земляних і колієукладальних робіт лягав на місцеве населення.

Ділянку урочисто відкрили 1 листопада 1884 року. Тоді нею пройшов перший потяг — через Станиславів, Хриплин, Тисменицю, Палагичі, Нижнів, Монастириську, Бучач, Чортків, Копичинці, Гусятин і назад. Згодом добудували бічну кінцеву гілку до Пусто-Іване — на кордоні з Румунією.

Залізниця Станиславів–Гусятин стала першою, яку уряд побудував у Східній Галичині. Це свідчило про пріоритетність саме цієї гілки для імперії. Австро-Угорщина готувалася до можливої війни зі східними сусідами…

ДАЛІ БУДЕ.
автор: Дмитро Романишин