Найстарішу згадку про могорич в Україні знайшли на Прикарпатті: її викарбували 800 років тому (відео)

Вчені-історики та лінгвісти розшифрували унікальний напис на стінах церкви Святого Пантелеймона, який є найдавнішим свідченням звичаю «могорич» в історії України. Графіті, датоване XII століттям, не лише підтверджує, що цей звичай існував ще за часів Галицько-Волинського князівства, але й дає уявлення про його роль у правовій системі того часу.

Про це  інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Бліц-інфо.

Напис був знайдений на внутрішній стіні церкви Святого Пантелеймона, розташованої біля сучасного міста Галич. Цей храм, збудований у 12 столітті, є однією з найстаріших пам’яток архітектури Галицько-Волинського князівства. Його стіни слугували свого роду «кам’яним архівом», де місцеві жителі та чиновники залишали важливі записи, зокрема й юридичні документи, розповідає перекладач і блогер Андрій Андрусяк.

Напис, який вчені ідентифікували як графіті №2, описує судову справу за участю кількох чиновників та чоловіка на ім’я Дюдко Імжакович. Текст, який довго і ретельно розшифровували дослідники, зокрема Олексій Гіппіус і Сава Міхеєв, звучить так:

“При князі Данилі, при двірському Давиді, підвойський Іван був, при сотському Якимі. Розглядався позов до Дюдка Імжаковича, і не був задоволений. І (Дюдко) дав вихід (або вихідне), і пили могорич у день. Цьому свідки – Матвій Ко.. рязанець, піп …, сотський Борзята, Іван …борзич, Радослав, (син) двірського, Степан, піп Святої Трійці”.

Так, дослідження підтверджує, що звичай могоричу існував уже в XII столітті, що робить цей напис найдавнішим його письмовим свідченням. Це відсуває історію звичаю на сотні років углиб і показує, що він є однією з найстаріших українських традицій. Графіті показує, що могорич був частиною юридичної практики. Це не просто застільна традиція, а спосіб скріпити домовленість і засвідчити її публічно. Той факт, що згадуються свідки («на то були послуси»), підкреслює офіційний характер події.

Пантелеймонівська церква в Галичі — пам’ятка архітектури національного значення, тепер селі Шевченкове біля Галича. Церква була збудована наприкінці XII століття, приблизно у 1194 році, за часів князя Романа Мстиславича. Вона є унікальною пам’яткою архітектури Галицько-Волинського князівства, виконаною в рідкісному для середньовічної України романському стилі, що свідчить про вплив західноєвропейської культури. Особливість храму полягає в тому, що на його стінах збереглися численні написи-графіті, які вважаються безцінним «кам’яним архівом» і «літописом права». На них закарбовували важливі юридичні рішення, щоб вони залишалися публічними та незмінними. Сьогодні церква дійшла до нас у відреставрованому вигляді і слугує символом неперервності української культури.