Індекс маси тіла може помилково визначати ожиріння: вчені пропонують новий підхід

У частини людей індекс маси тіла (ІМТ) може не виявляти ожиріння або помилково діагностувати його. Науковці пропонують доповнити цей показник вимірюванням окружності талії або співвідношенням талії до зросту, щоб точніше оцінювати ризики для здоров’я.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на опублікованому в журналі Nature.

Науковці під керівництвом Франческо Рубіно з Королівського коледжу Лондона проаналізували дані понад 844 тисяч людей із Китаю, Іспанії, Великої Британії та США. Інформацію збирали протягом більш ніж 10 років.

Дослідники порівняли два підходи до визначення ожиріння: за індексом маси тіла та за новою системою, яка додатково враховує окружність талії або її співвідношення до зросту.

З’ясувалося, що оцінювання лише за ІМТ не виявляло ожиріння майже у 9% людей. Водночас приблизно 3% учасників помилково класифікували як людей з ожирінням, хоча їхня вага не становила безпосередньої загрози для здоров’я.

“Масштаби проблеми з ІМТ виявилися значно більшими, ніж ми уявляли. Ми всі знаємо, що цей показник не дає точного уявлення про стан здоров’я. Але кількість людей, яких він неправильно класифікує в обидва боки, викликає занепокоєння”, – зазначив керівник дослідження Франческо Рубіно.

Чому ІМТ недостатньо для діагностики ожиріння

Індекс маси тіла розраховують на основі зросту та ваги людини. Однак він не розрізняє жирову та м’язову тканини, а отже, не завжди відображає реальну кількість надлишкового жиру в організмі та пов’язані з ним ризики для здоров’я.

Нова система оцінювання передбачає розмежування двох станів: доклінічного та клінічного ожиріння. Доклінічне ожиріння означає, що людина має надлишкову кількість жиру, але це ще не обов’язково впливає на роботу органів і не завжди потребує лікування.

Натомість клінічне ожиріння – це стан, за якого надлишкова вага вже спричиняє проблеми зі здоров’ям. У таких випадках може знадобитися втручання: зміна харчування, фізична активність або медикаментозне лікування, зокрема препаратами групи GLP-1.

Такий поділ запропонувала у 2025 році Комісія The Lancet Diabetes and Endocrinology під керівництвом Рубіно.

У новому дослідженні науковці з’ясували, що приблизно 77-91% людей із доклінічним ожирінням не перейшли до клінічної форми протягом наступних 10 років.

Водночас ризик смерті серед людей із клінічним ожирінням був на 69% вищим, ніж серед учасників без надлишкового жиру. Для людей із доклінічним ожирінням цей показник був вищим на 19%.

На думку дослідників, розмежування цих станів допоможе лікарям точніше визначати, кому потрібне лікування, а кому достатньо спостереження.

Як новий підхід може вплинути на лікування ожиріння

Точніша діагностика стає особливо важливою на тлі поширення препаратів групи GLP-1, які використовують для лікування ожиріння.

Зокрема, оцінювання того, чи впливає надлишкова вага на роботу внутрішніх органів, може допомогти лікарям визначати необхідність медикаментозної терапії, підбирати дозування та консультувати пацієнтів щодо продовження лікування попри можливі побічні ефекти.

Автори дослідження вважають, що результати підтверджують необхідність відмовитися від використання лише ІМТ для оцінювання ожиріння. Натомість лікарям варто враховувати кілька показників, щоб точніше визначати стан здоров’я та індивідуальні ризики пацієнта.

Раніше альтернативну формулу загальновідомого індексу маси тіла (ІМТ) запропонували турецькі вчені. У ній науковці врахували той факт, що людське тіло є тривимірною структурою.