Колись вони навчалися в цих стінах, опановували музику, знаходили друзів і будували плани на майбутнє. Тепер меморіальні дошки щодня нагадуватимуть студентам, викладачам і всій громаді про ціну свободи та людей, які віддали за неї життя.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків подякував родинам полеглих воїнів і наголосив, що такі пам’ятні знаки мають не лише вшановувати загиблих, а й нагадувати молодому поколінню, якою ціною Україна виборює незалежність.
«Ці дошки відкриваються насамперед для того, щоб зберегти пам’ять. Щоб кожен день батьки, приходячи зі своїми дітьми, і самі діти пам’ятали, якою є ціна української держави. Наш обов’язок — пам’ятати Героїв і допомагати Збройним силам України, адже війна триває», — зазначив міський голова.
Історії за кожним іменем
Особливо зворушливими під час церемонії стали спогади рідних полеглих воїнів. Для Ірини Жовнірович відкриття дошки її чоловікові Любомиру було поверненням до важливих сторінок їхнього спільного життя.
Любомир навчався в коледжі з 1996-го до 2000 року, був баяністом і артистом за фахом. За словами дружини, музика залишалася з ним упродовж усього життя: він грав удома для доньки, а згодом розважав грою на баяні, фортепіано та гітарі побратимів.
Після початку повномасштабного вторгнення Любомир долучився до територіальної оборони Києва, згодом служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення. Воював на Бахмутському напрямку. У грудні 2022 року отримав смертельне поранення.
«Хоч музика і не стала його основною професією, проте у нього з нею був роман на все життя. І артистом він був справді по житті. […] Музика була дуже важливою частиною його життя, вона супроводжувала його протягом всього життя», — згадує Ірина Жовнірович.
Жінка подякувала коледжу, міській раді та всім, хто долучився до вшанування пам’яті її чоловіка. Для родини важливо знати, що про Любомира пам’ятають: «Допоки ми пам’ятаємо їх — вони всі живі».
Ще одна історія — Івана Василюка, який добровільно став на захист України та обрав службу в Третій штурмовій бригаді. Його перший бойовий досвід був пов’язаний з Авдіївкою. Після важкого поранення воїн пройшов лікування й реабілітацію, однак згодом повернувся до побратимів.
Мати захисника, пані Орися, розповіла про біль очікування, тривогу за сина та вдячність усім, хто допоміг зберегти пам’ять про нього.
«Я дуже вдячна всім, хто долучився, хто зараз прийшов вшанувати пам’ять мого сина, бо він віддав найдорожче, що мав, найцінніше — своє життя за волю України, за всіх нас. […] Щоб ми пам’ятали, якою ціною дається воля України. Щоб ми пам’ятали всіх загиблих», — сказала мати воїна.
Директор коледжу Петро Гундер також згадав колишніх студентів, які свого часу навчалися та виступали разом із викладачами. Він подякував родинам за їхніх синів і наголосив, що завдяки захисникам нинішні студенти мають можливість продовжувати навчання та творити.
«Вічна і світла пам’ять вашим дітям — нашим Героям!» — підсумував Петро Гундер.
Меморіальні дошки встановили в межах міської програми «Івано-Франківськ — місто Героїв». Вони зберігатимуть пам’ять про шістьох воїнів у стінах закладу, де починалися їхні творчі й життєві шляхи.
Підписуйтесь на наші новини у суціальних мережах: facebook Голос ІФ, youtube Голос ІФ, tiktok Голос ІФ.
