Поки був на позиції, син пішов у перший клас: історія військового з Івано-Франківська

Поки Андрій був на цьому бойовому виході, його молодший син пішов у перший клас, а старший відкрив власну тату-студію.

Перший бойовий вихід Андрія був у село Плавні, що неподалік Запоріжжя. Там військовослужбовець провів чотири місяці. Сам Андрій пригадує цей період так: “У нас було завдання спостерігати, слухати, доповідати і не “світитися” перед ворогом. Це було не так складно, бо дронів тоді було значно менше”.

Після відведення в тил воїн відпочив кілька діб і вирушив на позиції у село Приморське Запорізької області, де треба було замінити поранених побратимів. Цей виїзд Андрія тривав дев’ять місяців.

“У нас був командний пункт, який забезпечував зв’язком усі навколишні позиції. Це був час, коли з Приморського ще евакуювали місцевих. Часто люди залишали прив’язаних тварин — ми їх відв’язували”, — цитують військового на сторінці бригади.

Андрій каже, що з часом кількість російських безпілотників у повітрі зростала: “Дрони літають, дрони мінують.

Зазвичай — перехрестя, які важко оминути. Ми відстежували ці мінування і знищували міни. Але коли росіяни засівають усе “пелюстками” — це проблема: у листі їх майже неможливо побачити”.

Потім бійці вже не могли виходити зі спостережного пункту. Вони доповідали про ситуацію зсередини будівлі.

“Був момент, коли нам не могли передати воду та їжу. А у дворі був колодязь — метрів 20. Ми його бачили, але дістатися не могли: гул дронів не припинявся”, — пригадує військовий.

Під час дев’ятимісячного виходу на позиції Андрій підтримував зв’язок з рідними за допомогою Starlink і міг розмовляти з ними щодня. Після одного з обстрілів антена вийшла на два тижні з ладу. Для бійця це був один з найважчих періодів.

За час, поки Андрій перебував на позиціях, його молодший син пішов у перший клас, а старший — студент коледжу — відкрив власну тату-студію. Дружині боєць щодня писав, як він сумує за нею та родиною.

Далі — ротація. Військовослужбовці виходили з позицій під гул безпілотників у повітрі, йдучи по листю, де могли бути “пелюстки”.

“У квітні у нас із дружиною 20 років разом. Я мріяв поїхати у відпустку, але спочатку — обстеження і лікування. Хоча подумки я вже вдома, з родиною”, — говорить боєць Андрій.