У Добровлянах відкрили меморіальну дошку Мирославу Василишину (фото)

На фасаді Добровлянського ліцею відкрили та освятили меморіальну дошку загиблому воїну Мирославу Василишину. 

Про це  інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Інформатор.

В присутності педагогічного колективу, учнів, родини загиблого воїна та односельчан о. Дмитро Сурак (ПЦУ) здійснив чин освячення меморіальної дошки.

Директорка Добровлянського ліцею Любов Фіняк зазначила, що Мирослав Василишин ще нещодавно бігав коридорами ліцею, а з початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист територіальної цілісності України:

“Сьогодні ми відкриваємо дошку нашому випускникові. Випускнику, який ще так недавно бігав цими коридорами, навчався у класних кімнатах, бешкетував та сміявся. Згодом став на захист батьківщини.

Його подвиг – це приклад мужності, приклад відданості і самопожертви. Приклад того, як кожен із нас має любити свою батьківщину. На жаль, життя його обірвалося, але кожного дня, ідучи до школи і зі школи, ми будемо бачити його тут, у стінах нашого ліцею, та будемо про нього пам’ятати”.

Батьки загиблого Героя подякували всім, хто підтримував їхню родину та прийшов сьогодні вшанувати памʼять полеглого захисника.

Мама Мирослава додала, що серед речей знайшла його записник, у який він записував свої фронтові думки та вірші. Один із них вона зачитала. Додамо, що на війні Мирослав Василишин служив молодшим сержантом 40 окремої бригади берегової оборони.

Що відомо про загиблого військовослужбовця Мирослава Василишина

Мирослав Василишин народився 21 серпня 1991 року у селі Добровляни Новицької територіальної громади. Тут пройшли його дитинство та юність. Мав старшого брата Мар’яна, який був для нього опорою та другом. Хлопці разом у всьому допомагали бабусі з дідусем.

У 1998 році Мирослав пішов до першого класу Добровлянської загальноосвітньої школи. У дитинстві захоплювався комп’ютерами, відвідував гурток з інформатики. Хлопець був жвавим, дружелюбним та щирим у спілкуванні. Прагнув відкривати для себе щось нове.

Після закінчення школи, у 2006 році, вступив до Калуського вищого професійного училища №7, де здобув фах монтажника гіпсокартонних конструкцій, штукатура, маляра. Проте за професією так і не працював, але освоїв багато інших спеціальностей.

Улюбленою справою стали ІТ-технології. Із заплющеними очима розбирав та збирав комп’ютер. Їздив на заробітки за кордон, працював на будівництві. Мирослав любив активний відпочинок на природі — незалежно, чи то риболовля, похід за грибами, чи просто прогулянка. Захоплювався мотоциклами.

Зі своєю майбутньою дружиною познайомився у соцмережах. У 2014 році Мирослав та Христина вперше зустрілися і відразу зрозуміли, що створені одне для одного. Майже одразу закохані почали будувати серйозні стосунки, разом їздили за кордон. Після повернення з чергової поїздки хлопець зробив пропозицію, і вже 26 серпня 2017 року пара одружилася. Проживали у селі Вістова.

8 липня 2022 року у подружжя народилася донечка. Мирослав дуже її любив та проводив з нею багато часу.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України 25 січня 2024 року чоловік поповнив лави Збройних Сил України. Служив бойовим медиком 1-го взводу берегової оборони 1-ї роти берегової оборони 1-го батальйону берегової оборони військової частини А4935.

Брав участь у бойових діях на різних напрямках — Запорізькому, Херсонському, Донецькому. Найважчим був Торецьк, де під кулями та без будь-якого зв’язку пробув 19 днів. На війні зарекомендував себе мужнім бійцем, надійним побратимом, за жодних обставин не втрачав оптимізму і віри у критичних ситуаціях, не піддавався паніці та емоціям, а був зосередженим на виконанні завдань.

6 травня 2025 року отримав звання молодшого сержанта, а 8 травня 2025 року пішов на своє останнє завдання. 13 травня 2025 року Герой отримав поранення, несумісні з життям, поблизу населеного пункту Кізомис Херсонського району Херсонської області.

6 червня 2025 року Героя Мирослава Василишина поховали на кладовищі с. Вістова, де він проживав із сім’єю. 26 червня 2025 року воїну посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.

Ярослав Куцій