Бартка мольфара, пістоль та старовинна скриня: колекціонер з Івано-Франківщини вже 30 років зберігає унікальні речі гуцулів і покутян (відео)

Унікальні предмети побуту гуцулів та покутян стали основою приватної колекції прикарпатця Василя Кіселичука, який понад 30 років займається збереженням культурної спадщини.

Про це  інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Версії.

Василь Кіселичук із Прикарпаття понад три десятиліття збирає унікальні предмети побуту та мистецтва гуцулів і покутян. У його колекції сотні експонатів, серед яких давні строї, сакральні твори, інструменти та побутові речі, що нині зустрічаються рідко.

Серед предметів, які вдалося зібрати колекціонеру, є бартка мольфара, старовинна скриня з різьбленими символами та пістоль. Бартка виконувала не лише роль господарського інструмента, а й була обрядовим предметом.

«Таку бартку мольфар міг використати для розгону хмар або вигнання нечистого духа з людини», — розповідає Василь Кіселичук про унікальний експонат.

За словами колекціонера, цю бартку він знайшов під гонтою на старому горищі. Іншою цінною знахідкою стала старовинна дерев’яна скриня, прикрашена різьбленими символами, схожими на сучасний тризуб.

«Дехто трактував цей символ як птаха, але на скрині він виглядає як давній оберіг», — йдеться в описі експоната.

Колекція містить численні речі, якими користувалися жителі Карпат у повсякденному житті. Наприклад, бурдюх — посудина для води, виготовлена зі шкіри кози.

«Колись бурдюх одягали на плечі, як рюкзак, і носили в ньому воду під час посухи», — пояснює пан Василь.

Серед експонатів є й давнє взуття гуцулів. Раніше взуття було дефіцитом, тож місцеві майстри виготовляли його з дерева, соломи або гуми. «Босими приходили до церкви, а постоли одягали вже на порозі, після служби знімали та йшли додому босоніж», — пригадує колекціонер традицію, яка збереглася в пам’яті старожилів.

Василь Кіселичук зібрав також головні убори, традиційні мешти та постоли. Згодом, коли гуцулам стала доступною автомобільна гума, з’явилися так звані «чуфаки» — взуття, яке вважалося міцним і довговічним.

За словами колекціонера, його захоплення старожитностями почалося зі збирання значків та монет, а згодом переросло у серйозне хобі.

«Спочатку я збирав дрібні речі, а потім зацікавився керамікою, дерев’яними виробами та одягом», — розповідає Василь Кіселичук.

Він зазначає, що особливу увагу приділяє різьбленню, адже сам пробував працювати з деревом.

Колекціонування стало для нього справою життя та способом зберегти культурну спадщину для нащадків.

«Я прагну, щоб майбутні покоління бачили, як жили наші предки, і розуміли цінність цієї культури», — каже прикарпатець.

Приватна колекція Василя Кіселичука сьогодні налічує сотні експонатів, які відображають побут, традиції та ремесла гуцулів і покутян. У ній поєднані як предмети щоденного використання, так і сакральні речі, що мають символічне значення для місцевої культури.