Ми не можемо говорити, що 25 грудня немає Різдва, коли весь світ його святкує, – отець Ігор Пелехатий (відео+фото)

Поки в суспільстві точаться дискусії, коли в Україні святкувати Різдво – 25 грудня чи 7 січня – в Івано-Франківську є парафія, де святкове різдвяне богослужіння здійснюють 25 грудня вже не один рік.

Про це повідомляє щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на Вікна.

Йдеться про Храм Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця УГКЦ на вулиці Ленкавського. Тут почали святкувати вселенське Різдво 25 грудня ще з часів перемоги Революції Гідності, відзначатимуть його і цьогоріч.

Про те, як наша церква 100 років тому шість місяців жила за григоріанським календарем, «правильну» дату святкування Різдва Христового та календарну реформу, час якої настав, в проєкті видання versii.if.ua #хтовнаснині спілкуємось з отцем Ігорем Пелехатим, настоятелем Храму Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ.

В суспільстві є чимало дискусій щодо дати святкування Різдва в Україні – 25 грудня чи 7 січня. Як правильно?

Цього року дискусія, коли святкувати Різдво, досягла піку зацікавлення. І на це повпливали військові дії, адже ми зараз зазнаємо агресії московської – нової, складної, кровопролитної.

Наш храм святкує Різдво 25 грудня вже з 2014 року – коли перемогла наша Революція Гідності. Вже було не сила далі триматися старого календаря. Особливо на тлі того, що ми розуміли: те, що сталося в Криму, те, що сталося на Донбасі – це не була спонтанна протидія сепаратистів, а це була спланована Москвою спецоперація по поступовому захопленню території України. І вже тоді, порадившись з нашими парафіянами, ми вирішили, що в нас на парафії святкувати Різдво будемо 25 грудня. Але оскільки ми всі перебуваємо в парадигмі церкви і ми не можемо вирватися самостійно на новий календар впродовж літургійного року, то будемо святкувати ще й наше Різдво 7 січня.

Люди це сприйняли дуже позитивно, не було ні одного зауваження. Тому що наперед була проведена певна роз’яснювальна робота священником. Люди були готові. Ми не можемо ховати голову в пісок і говорити, що 25 грудня немає Різдва, коли весь світ його святкує.

Різдво 25 грудня світ святкує за григоріанським календарем. Але ж наша церква живе за юліанським…

І згідно юліанського календаря Різдво також 25 грудня. Розгорнімо наші літургійні книжки – в нас свята всі йдуть так само, як і в григоріанському календарі. Але оскільки юліанський календар з часу його впровадження відстав від астрономічного на 13 днів, то це 25 грудня за юліанським календарем припадає на 7 січня за новим григоріанським календарем. Тобто ми всі свята святкуємо так само, як і всі християни світу, лише наш календар спізнив на два тижні. Сталася, м’яко кажучи, технічна помилка, яку треба поправити – усунути ті 13 днів і святкувати разом зі світом однодушно і одним серцем.

Коли вирішили змінити юліанський календар?

У XVI столітті папа Григорій урядово змінив календар. Це не сталося спонтанно. Комісія вчених, астрономів, фізиків, які були дорадниками Папи Римського, працювала кілька десятиліть. Згодом папі представили на розгляд докази, що юліанський календар катастрофічно відстав. Якщо ще так кількасот років пройде, то ми взагалі змістимося з Різдвом аж на весну. І Папа на основі цих досліджень та висновків прийняв декретом зміну календаря.

Якраз в 1582 році це відставання було 10 днів, він просто скоротив тих 10 днів і поставив календар на своє місце.

З того часу католицька церква і деякі протестантські країни прийняли цей календар. Хоч було багато тих, що не прийняли. Серед них багато православна церков, які були під впливом Турецько-Османської імперії, а вона не була зацікавлена в єдності християн, роз’єднання їм імпонувало. Але з того часу цей календар фактично став головним і провідним у всьому світі: уже не тільки в християнському, а й в ісламі, в іудаїзмі. Бо в цьому є певна логіка – святкувати одностайно і за правильним календарем, провадити рік і цивільний, і церковний.

А чому українська церква не перейшла на новий календар?

Наша парафія має таку честь, що вона названа на честь Найсвятішого Серця Ісуса Христа і на честь наших блаженних священномучеників єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слизюка. Так от владика Григорій Хомишин ще в 1916 році запровадив григоріанський календар в своїй єпархії. Сталося це на фоні російського вторгнення царських військ в Галичину.

Тодішня Станіславівська єпархія була дуже велика, вона охоплювала всю територію теперішньої Івано-Франківської області, всю територію Буковини і частину Тернопільської області аж під Збруч. Після того, як австрійські війська витіснили царські російські із Галичини, владика навесні 1916 року прийняв спеціальне послання про післаництво українського народу в католицькій церкві. І в тому посланні розпорядився запровадити новий календар з 25 березня. Тобто Благовіщення в нашій єпархії вже святкували за новим григоріанським календарем.

Чому ж тоді зараз, фактично через 100 років після реформи Хомишина, ми святкуємо всі свята за старим юліанським календарем?

Підняла дуже сильна опозиція проти єпископа. Його почали звинувачувати в зраді національних традицій, культури, віри, що він пішов на поступки під впливом поляків, австріяків, латинників, римо-католицької церкви. І настільки ці звинувачення були гучні, що дійшли аж до митрополита Андрея Шептицького, який в той час був інтернований в Росії царською владою.

І владика Шептицький з Росії листом попросив владику Хомишина, щоб він ту календарну реформу згорнув. Бо в суспільстві завирували дуже сильні емоції, москвофіли і радикали об’єдналися, як не дивно, проти нового григоріанського календаря. І владика Хомишин змушений під тиском опозиції 8 листопада, на Михаїла за новим стилем, цю реформу згорнути. Тобто вона в нас проіснувала півроку.

Хоча владика Хомишин був переконаний в правоті свого рішення щодо зміни календаря. Він до останнього моменту, аж поки його ув’язнили, в приватній капличці служив літургію за новим календарем. Його ув’язнило НКВД тут в Івано-Франківську навесні 1945 року – і через півроку він помер у київській тюрмі. Він все своє життя приватно дотримувався григоріанського календаря, бо був переконаний, що саме цей календар правильний.

У посланні, яке передувало запровадженню календаря, владика Хомишин писав знамениті речі, які ніби про нас написані. Чому ми тримаємося цього російського календаря і прив’язані до нього всіма святами? На нас напала Росія (тоді царська, а тепер путінська), нищить наші храми, вбиває наших людей, розорює нашу економіку, а ми, як якісь фанати, тримаємось їхнього календаря. Чому?

А які історичні факти свідчать, що цей календар введений в Україні московитською системою?

Цей календар слугував російській імперській політиці. Під впливом російської церкви перебували так звані сателітні території, які вони в той чи інший час окупували: і Грузія, і Білорусь, і Україна, мають вплив на Сербію, яка є однодушна з росіянами до тепер, хоча фактично територіально знаходиться в центрі Євросоюзу. І цей календар тому так надовго затримався у нас.

Була можливість його реформувати і в Росії. І це очевидно мало би статися. В 1918 році більшовицька влада прийняла спеціальний декрет про календар і змінила дати літочислення так, як у Європі, і у всьому світі. Але церкві не дозволили цього зробити свідомо. Вони хотіли показати, що релігія – це опіум народу. Мовляв, бачте: ми йдемо в ногу зі світом, а вони відстали, бо вони і є відстала структура. Коли відновився патріархат з перемогою Лютневої революції, патріарх Тихон також був підготував цю календарну реформу. Але совєцька влада його ув’язнила і не дозволила впровадити григоріанський календар і в російській церкві.

То виходить в Україні григоріанський календар все одно запровадили швидше, ніж хотіли це зробити в Росії?

Владика Хомишин зробив цю реформу в 1916 році і випередив усіх східних християн: і греко-католиків, і православних. Згодом деякі православні церкви в 1923 році запровадили новоюліанський календар, який фактично нічим не відрізняється від григоріанського аж до 2800 року. Зокрема, в 1923 році цей календар прийняла спочатку фінляндська церква, а згодом естонська, з 1924 – і Константинопольський патріархат, і елладська церква, трошки пізніше – старі церкви антіохійська і александрійська, румунська церква, болгарська церква, церква чеських і словацьких земель. Тобто майже всі православні церкви зараз моляться за новим календарем, так як і католики.

То чому нам далі зволікати? Зараз дуже складно пояснити це зволікання нашим українським церквам. І це очевидно розуміють наші єпископи. Зокрема, кілька тижнів тому митрополит ПЦУ Епіфаній на Синоді, як виняток, дозволив святкувати Різдво 25 грудня православним парафіям. Наша греко-католицька ієрархія поки такого рішення не прийняла, але сподіваємось, що незадовго воно також буде – щоб дозволити людям святкувати 25 грудня, так як ми робимо на парафії.

Ми нічого цим не ламаємо, ніяких канонів не порушуємо. Ми не можемо казати, що нема Різдва, коли воно є. Коли весь світ святкує – святійший Папа Римський, святійший патріарх Константинопольський Варфоломій, майже всі православні і католики світу, майже всі протестанти світу. А ми тим часом будемо казати, що це звичайний робочий день, що можна працювати, що хочеш робити, тільки не святкувати Різдво. Це нонсенс. Тому ми говоримо людям: ми святкуємо 25 грудня вселенське Різдво, але оскільки наша церква ще не перейшла на новий стиль, то також святкуємо і наше Різдво 7 січня.

Вірю, що вже найближчим часом станеться ця календарна реформа. Бо владика Григорій немовби про нас писав. Доки ми будемо триматися їхнього календаря, в той час, як вони нас б’ють, вбивають, ґвалтують, нищать нашу культуру і нашу економіку, а ми, як фанатики, тримаємось їхнього календаря? Владика пише: «Раз і назавжди розірвімо всі мости з Московщиною». А одним з таких найміцніших, найтриваліших мостів є календарна реформа.

Одним із серйозних аргументів опонентів є те, що нібито в Єрусалимі священний вогонь загоряється на Пасху, яку святкують саме за юліанським календарем. Також мовлять про те, що річка Йордан змінює напрям своєї течії саме на Водохреща за юліанським календарем. Як це пояснити вірянам?

Очевидно, що це є побожна практика, яка вже триває кільканадцять століть. Зокрема сходження благодатного вогню чи повернення йорданських вод в протилежний бік у день хрещення Ісуса Іваном у Йордані. Але це не більше, ніж побожна практика. Немає 100% доказів і дослідів, що це дійсно є надзвичайна подія, Боже чудо.

Ми віримо в це, бо ми християни. Але якщо провести ретельні дослідження того чи іншого явища, а таких є ще декілька, то вони підлягають серйозному критицизму. Я не хочу ранити віру людей, не маю такого права, але ці речі не є доказові. І ми не можемо прив’язувати календарні проблеми до цих явищ. Вони побожні, вони збирають десятки тисяч віруючих, які в той час присутні в Єрусалимі чи на Йордані, а ми не можемо говорити, що через це ми не можемо змінити календар. Тому що календар – це астрономічна річ.

А чому ж тоді датою святкування Різдва обрали саме 25 грудня? Адже ніхто не знає точно, коли саме народився Ісус.

На першому Нікейському соборі 325 року зібралися усі отці церкви – і з Заходу, і з Сходу, щоб вирішити проблему святкування і Різдва, і Великодня, і інших свят року.

Точної дати народження Ісуса ми не маємо, в Євангеліях цього не зафіксовано. Але отці дійшли до спільної думки: виберемо для того найкращий час – після зимового сонцестояння, коли день найкоротший. Власне, з 25 грудня день на кілька секунд стає довшим. Ісус – Сонце нашої віри, з ним Сонце починає нову ходу в році. Тому і вибрали дату 25 грудня.

Наступна дата церковного року григоріанського – 1 січня, свято найменування і обрізання Ісуса Христа, бо на восьмий день після різдва Ісус отримав ім’я. І ми йдемо в новий рік з іменем Ісуса, це дуже символічно.

А в нас це свято не має такого значення – в нас святкується багатьом незрозумілий Старий Новий рік. Різдво повинно завжди випереджати Новий рік, бо Ісус народився, як Сонце нашої віри і правди, а 1 січня, на Новий рік, він отримав ім’я.

Тому ніякої катастроф не станеться. Люди не пам’ятають уже, що Шевченко жив в той час, коли Різдво було 6 січня. Через кільканадцять років воно вже буде 8 січня, бо юліанський календар і надалі відстає. Його просто треба поставити на місце. Перевести так, як годинник, який відстав.

То може варто якраз саме з Різдва і почати календарну реформу?

Календарну реформу найкраще починати з 1 вересня. Церковне літочислення ще з римських часів, з часів первісної церкви, починається з 1 вересня. Але оскільки наш календар спізнився на 13 днів, ми починаємо з 14 вересня.

Дуже мудру реформу нещодавно зробив єпископ Діонісій Ляхович – екзарх українців греко-католиків в Італії. Якраз в цей час два роки тому, перед Різдвом за григоріанським стилем, він опублікував пастирський лист до свого духовенства і вірних і пояснив, чому ми маємо перейти на новий стиль. Він згадав, коли був запроваджений календар Юлієм Цезарем, довів згідно астрономічних досліджень, чому він відстав, чому Папа Григорій провів цю реформу в XVI столітті, чому майже всі християни перейшли на новий календар, чому ми не перейшли і чому нам потрібно зараз перейти.

І з того часу священники в Італії цей лист людям читали, розтлумачували, готували людей до того, що ми маємо це зробити – ніякої катастрофи не буде: Земля з осі не злетить, цунамі не затоплять, землетрусів не буде, виверження вулканів не буде. Рік-два і ми звикнемо, що Миколая вже не 19 грудня, а 6 грудня – бо воно так і є. Ми також за юліанським календарем святкуємо Миколая 6 грудня. І так всі свята.

Тому краще почати так, як владика Діонісії – з початку церковного року, з 1 вересня. І тоді вже перше велике свято – Різдво Пречистої Діви Марії 8 вересня. І так всі свята по колу, без жодних проблем.

Я сподіваюся, що можна навіть за зразком того, що зробив владика Діонісій, повторити нашим єпископам – і греко-католицької церкви, і православної. А ще було б краще – спільним рішенням, спільним зверненням наших єпископатів до народу Божого про те, що ми зараз робимо те, що мали зробити вже давно, ще з початку нашої незалежності, але тепер це абсолютно дозрілий факт.

Як поступати з іншими святами тим українцям, які вже, власне, вирішили перейти на григоріанський календар і святкувати Різдво з усім світом? Як святкувати, до прикладу, Святого Миколая – 6 грудня чи 19 грудня?

Скажу з точки зору священника – ми повинні ще поки що не виходити за рамки церкви, і цей рік ще святкувати так, як ми святкували. Різдво, як виняток, святкуємо 25 грудня, і ще святкуємо і 7 січня, чим завершуємо цей різдвяний цикл. Але вже сподіваємось, що з нового року церковного  наші ієрархи поставлять це все на місце і вже спокійно перейдемо, пояснивши людям за цей час – півроку-рік, що нічого страшного не станеться.

Це потреба часу, найвища потреба часу – зробити цю реформу і нарешті жити однодушно з цілим християнським світом. Отже я думаю, що ми поки що ще тримаємось старих дат, але вже починаємо втілювати і нові дати.

Що ви б хотіли побажати зараз франківцям і всім українцям перед великим святом Різдва Христового?

Я хочу привітати всіх християн, незалежно від конфесії, із надходженням цього великого свята, одного з найбільших свят нашої християнської віри – Різдва Ісуса Христа. Хочу цього року попросити нас усіх, щоб ми коло віфлеємської стаєнки духовно припали навколішки і молилися, щоб цей дух Різдва також огорнув і наших воїнів, десятки тисяч наших синів, наших братів, наших дітей, які сьогодні стоять на передовій лінії, грудьми захищаючи нашу свободу, нашу територію і нашу незалежність. Щоб Україна нарешті об’єдналася навколо Ісуса новонародженого, і таким чином помогла нашому народу і нашим воїнам витримати цю навалу. І з Божим іменем, з Христом у серці іти до перемоги, відвоювати нашу територію і назавжди будувати нашу самостійну державу Україну на основі християнської віри.

Якщо ви вперше зайшли на YouTube канал Голос ІФ не забудьте підписатися щоб знати першими найгарячіші новини Івано-Франківська та області, про які вам не розповідають інші ЗМІ!

Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636