Студенти українських вишів на передовій: історії бійців, які поєднують навчання зі службою (фото)
Тези для захисту диплома на картонній коробці, бо в бліндажі іншого паперу не знайшлося, семінари і лекції в окопі в перерві між боями та іспити під звуки вибухів – так цьогоріч навчалися українські студенти.
Студентський квиток дає їм право спокійно вчитися в тилу, але вони вирішили, що потрібні у війську. Історії студентів, які пішли на фронт і водночас не перервали навчання.
Про це пише щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на ТСН.
Оксана Рубаняк диплом молодшого бакалавра отримує у вересні, разом з однокурсниками у червні не вийшло, бо була в окопі на Донеччині.
«Вона отримала диплом з відзнакою. Вона президентська стипендіатка. Вона весь час провчилася на відмінно і отримувала підвищену стипендію. Вона з маленького гірського села, де у школі 60 учнів», – розповідає про студентку директор Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету Юрій Москаленко.
Першого ж дня повномасштабного вторгнення 19-річна Оксана з друзями записалися в тероборону, а потім попросилися на фронт. Дівчина стала кулеметницею 72-ої окремої механізованої бригади. Її служба весь час проходить на нулі.
«Мені пропонували працювати в штабі, займатися дівчачою роботою. Але моя відповідь була проста – я прийшла з хлопцями, я буду з ним воювати, я з ними і піду», – каже Оксана.
На відміну від багатьох побратимів, Оксана мала елементарні військові навички: складала автомат, вміла з нього стріляти, знала теорію. Адже ще задовго до великої війни записалася ще й на військову кафедру – факультативну для педагогічного вишу.
«Я розуміла, що буде… Не хотіла, щоб це була війна, але розум підказував, що щось буде», – каже кулеметниця.
Взяти академвідпустку і довчитися після перемоги викладачі Оксані навіть не пропонували. Держіспити вона складала між боями. А от побратими диву давалися, як кулеметниця вчиться в окопах та ще й встигає їх підбадьорювати.
«В мене реальний шок, коли побачив, що вона ще встигала вчитися. У нас невеличкі кусочки відпочинку, а вона ще сідає і вчить. Я не знаю, чи я би так зміг», – каже товариш по службі.
Андрій Касьяненко – студент Харківської юридичної академії. Він щойно рив окоп, командир дозволив відійти у зеленку, аби безпечно поспілкуватися із журналістами ТСН через онлайн-зв’язок. 22-річний юнак від перших днів агресії боронить від рашистів рідне місто.
«Коли весь Харків прокинувся від вибухів, я встав, навіть зуби не почистив, пішов до військкомату. В першу ж годину. Коли міністр оборони Рєзніков сказав, що ми чекаємо на усіх, хто може тримати зброю, я подивився на себе у дзеркало – у мене є 2 руки, тримати зброю я можу. І як показала історія цих 6 місяців, це – справжня народна війна, незважаючи на те, що наша армія професійна», – каже Андрій.
Андрій зізнається, що у школі уроки військової підготовки прогулював. У виші теж не відвідував військову кафедру, тож довелося вчитися з нуля, під вибухами.
«Коли я потрапив до тероборони, мені дали автомат, я не знав, як його збирати. Я не вмів з нього цілитися», – пригадує юнак.
Але й від стаціонарного навчання студент-відмінник не відмовився принципово. Після перемоги мріє стати антикорупційним прокурором, зараз на другому курсі магістратури. І хоч ґаджетів-книжок між боями не відкриває взагалі, семестрові іспити здав завиграшки.
«Рівень інтелектуального потенціалу у нього зашкалює. Він є керівником дебатного клубу, багато зробив користі для іміджу університету. Я дивлюся не тільки по ньому, а й по інших хлопцях: вони добровільно пішли з першого дня, ні військової кафедри за плечами, ні досвіду. Але вони не могли з цим миритися», – переконує проректор Харківської Національної юридичної академії Юрій Барабаш.
У Вінниці в технічному університеті онлайн складають держіспити та захищають дипломи майбутні енергетики. Голова комісії увімкнув відео чергового випускника і побачив кущі та юнака у військовій формі.
«Одразу стало зрозуміло, що хлопець на фронті. В списках не видно, де місцезнаходження студента», – розповідає голова державної екзаменаційної комісії Вінницького технічного університету Михайло Ганчук.
Захищався десантник Михайло Копитко, доповідь для дипломної підготував на картонній коробці – іншого паперу у бліндажі не знайшов. Спершу оцінку хотіли ставити автоматом, кажуть викладачі, однак випускник наполіг на повноцінному іспиті і отримав заслужену 4.
«Коли закінчиться війна, буде перемога, вони повернуться сюди, і у них вже буде диплом. Нам потрібні спеціалісти, класні спеціалісти. Зокрема, які коректно оцінені», – додає Ганчук.
Викладачі сподіваються – усі їхні студенти повернуться додому живими, щоб Україну, яку вони зараз боронять на фронті, відбудовувати і розвивати своїми знаннями.
Якщо ви вперше зайшли на YouTube канал Голос ІФ не забудьте підписатися щоб знати першими найгарячіші новини Івано-Франківська та області, про які вам не розповідають інші ЗМІ!
Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636.