Зелені свята: історія та звичаї давнього українського гуляння

Трійця традиційно припадає на п’ятдесятий день після Великодня. У 2019 році цей день припадає на неділю – 16 червня. Свято є одним із найважливіших для християн. День Святої Трійці має інші назви – Зелені свята або П’ятидесятниця. У цей, а також на наступний день, 17 червня, українці отримають офіційний вихідний.

Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи і головні атрибути Зелених свят.

Календар свят передбачає 12 вихідних у червні включно зі святковими днями і традиційними вихідними. День Святої Трійці у 2019 році припадає на неділю – 16 червня. Відтак, на Зелені свята українці відпочиватимуть ще й у понеділок, 17 червня. Загалом ми отримаємо три вихідних поспіль.

Традиції та історія Зелених свят

Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими віруваннями українців. У народі це свято відзначають три дні. Зеленими їх називають тому, що нібито в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню; дехто вважає, буцімто Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято.

Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою.

Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів.

Символи свята

Найбільшим символом, звісно, є сама Свята Трійця. Не усім християнам вдається до кінця зрозуміти сутність Трійці. Мова йде не про трьох Богів, а про три Божественні образи, що володіють максимальною досконалістю, але і єдину нероздільну сутність.

Три святі особи це: Син, Отець, а також Дух Святий. Матеріальним символом свята є зелень. Це пов’язано з трьома релігійними моментами.

– момент, коли Господь передав Мойсею святі скрижалі із законами, відповідно до котрих повинен жити народ ізраїльський, довкола пророка заквітла земля.

– будинок, в котрому на апостолів зійшов Дух Святий, також традиційно прикрашався зеленню.

– процес цвітіння зелені можна асоціювати із розквітанням людської душі, коли вона наповнюється радості та благодаті.

Традиції та обряди на Зелені свята

У Зелені свята в деяких місцевостях України були звичаї, пов’язані зі священними деревами. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити тополю.

Дівчата вибирали поміж себе дівчину на тополю, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав’язували хусткою, руки прив’язували до палиці і так водили по селу з гучними піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином, приплоду худобі і гарного врожаю), щедро обдаровував учасників обряду.

На Поліссі побутував близький за значенням обряд Троїцького куста, роль якого теж виконувала дівчина. А ще відома така молодіжна забава, як завивання берези.

Вранці у Зелену неділю дівчата беруть харчі, закликаюь хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять все, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля-пруття – і з того тонкого гілля на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень:

По саду ходжу, виноград саджу Посадивши та й поливаю, Ой поливши та й нащіпаю, Нащіпавши, віночка зів’ю, Віночка звивши, на воду пущу: Хто вінка пійме, той мене візьме…

Хлопці можуть допомагати – кожний своїй дівчині – завити вінок на березі.

Звивши вінок на живій березі, хлопці їх обережно відламують і доручають дівчатам. А дівчата забирають додому і пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на Купала, споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з’єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега, тощо.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом.

Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.

Повір’я на свято Трійці

Протягом багатьох років слов’яни були переконані, що купатись під час зелених свят не можна не тільки у незнайомому водоймищі, але й у ванні. В поганому випадку могло трапитись утоплення, адже вважалося, що цьому могли посприяти русалки.

Серед хатніх робіт, від котрих обов’язково потрібно було відмовитись, варто назвати: шиття, прибирання, миття та прання. Також нічого не можна робити на городі та в саду.

Вберегтись від нещасть та захистити своїх рідних можна в тому разі, якщо щедро на свято Трійці роздавати милостиню нужденним. Нікого, хто просить про допомогу в цей день, не можна оминати своїм милосердям.