Волонтерка написала пост про хлопчика, якого знайшла в старому хліві на Прикарпатті

Новини, Суспільство

Минулого тижня у ЗМІ з’явилася інформація, що волонтерка Марта Левченко знайшла на Прикарпатті хлопчика, якому потрібен належний догляд та медична допомога, про це інформує Голос.if.ua.

За декілька днів на нараді в голови ОДА повідомили, що інформація перекручена і дитині ніяка допомога не потрібна.

Сьогодні, волонтерка опублікувала новий пост на своїй сторінці із зовсім іншою інформацією.

«31 серпня я розповіла вам історію маленького хлопця. Розповіла те, що побачила своїми очима і почула на власні вуха. Я спеціально не виклала ані обличчя дитини, ані прізвища матері, ані назви села, де зустрілась із ними. Бо це була історія про те, до чого може призвести осуд інших. Цю історію я розповіла саме тому, що хотіла нагадати про те, що людяність та доброта – це життєва необхідність. Хто ж знав, що і надалі у цій історії буде такий брак цих рис.На жаль, не завжди бажання журналістів додати подробиць історії, призводить до добрих наслідків. Вже за кілька днів історія розійшлась у ЗМІ із точним зазначенням селища, де проживає родина.  І після цього система запрацювала. Та, на жаль, ціллю системи стала не допомога маленькому Володі, а порятунок своїх посад», – пише Марта.

Вона також наголосила, що на одному із місцевих телеканалів вийшов сюжет,  після його перегляду з’являється більше питань, ніж відповідей.

«Шкода, що догодити місцевим органам влади журналістам було цікавіше, ніж гідно виконати власну роботу, та допомогти дитині. Не знаю, чи слід нагадати працівникам місцевого ЗМІ, що висвітлення усіх сторін історії та збалансованість матеріалу – основа поняття журналістської етики. Але ось питання все ж задам. Чому, якщо бабуся каже, що дитина живе із нею, і завжди знаходиться під її наглядом, а я знайшла її зовсім у іншому місці, із іншою людиною? Чому в сюжеті ми не бачимо батьків хлопця? Де його мама, із якою я розмовляла, і яка не була проти того, аби я фотографувала дитину і писала про нього? Чому її немає в сюжеті? Чому за дитину говорить не її мама, яка є офіційним опікуном? Представниця соціальної служби каже, що про родину знає. А інформація “трохи перебільшена”. Якщо вона ТРОХИ перебільшена, отже – загалом правдива? У чому полягають соціальний супровід цієї родини та її проблеми, якщо інформацію у пості вони так активно намагаються заперечити? Секретар сільської ради завітала до родини за день до зняття сюжету (за словами бабусі), чому ж не раніше, а тільки після розголосу у соціальних мережах, якщо про проблеми родини було відомо? Лікар у сюжеті каже, що дитина потребує консультації логопеда, невропатолога та психоневролога, і у той же час називає дитиною здоровою. Чому ж здоровій дитині потрібен невропатолог? І сама лікарка зазначає про дефекти догляду батьків. Та хіба ж не про теж саме писала я? Лікар також зазначає, що Володі можна допомогти. Навіть рідна бабуся погоджується, що хлопець у 5 років не говорить. Але чомусь вважає, що це не причина щось робити. Чи справді на думку усіх людей у цьому сюжеті – журналістів, робітника соцслужби, і особливо – лікаря – це нормально і не потребує втручання? Окрім того, що у ньому цьому сюжеті є, я зверну вашу увагу на важливу деталь, якої в ньому немає. Яким чином було б найпростіше довести, що все розказане у моєму пості – неправда? Показати глядачам дитину! Із сюжету ми дізнаємося у якому селі живе родина, імена, бачимо бабусю, тобто про жодну анонімність вже й мова не йде. Достатньо було б хвилинки спілкування журналіста із хлопчиком, аби показати, що все із ним добре, він не потребує допомоги, він би показав свою кімнату у домі бабусі, іграшки. Все ж просто. Та ми цього не бачимо. Чому?

Тому що знайомство із Володею довело б, що цей сюжет знято із єдиною ціллю – прикрити багаторічну бездіяльність місцевої влади, соціальної служби і медицини. Сховати ще одну історію, про яку всі знали, та нічого не зробили», – наголошує волонтерка.

Окрім того, Марта зазначає, що особливо неприємно читати провокаторів, які пишуть, що нібито на допомогу Володі збирались якісь гроші.

«Після публікації інформації багато хто справді пропонував допомогти хлопчику матеріально. Але я одразу відповіла, що такої потреби немає. Додаю скріни на підтвердження цих слів. У самому пості про збір грошей також немає ані слова. Це може перевірити кожен із вас. Та головне у цій історії не все це. Головне, що Володя не отримає допомоги, якої потребує. Ми вже домовились про його візит до лікаря, про що домовилася я попередньо з мамою, на який він тепер не потрапить, адже між дитиною та її здоров’ям стали ті, хто мав би це здоров’я охороняти. Скільки в нашій країні ще дітей, покинутих соціальними службами в хащах байдужих буднів, скільки таких «мауглі», про яких ми не дізнаємося, бо таємницю про них тримають за міцним замком ті, хто мав би бити на сполох. Бо кожного, хто насмілиться говорити про це, залякають судами та однобокими сюжетами. Я дуже хочу нагадати усім причетним про один із керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи – “Держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали ПЕРШОЧЕРГОВУ увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси”. Жодна посада, жодна догана, жодне позбавлення премій не вартують здоров’я маленької людини. Я дуже сподіваюсь, що поза взаємними обвинуваченнями, ми бачимо і бажаємо того ж самого – щастя і здоров’я Володі і його родині. Давайте допоможемо йому на цьому шляху!», – написала Марта Левченко.